Володимир СЕРГІЙЧУК

ТРИ ДОКУМЕНТИ ВІЧНОЇ ГАНЬБИ,
або Як тепер подають булочку

Вишгород
2023

Різко картаючи оте запопадливе самоприниження, яке окремі українці маніфестували перед чужинцями-колонізаторами, Великий Кобзар дав їм вичерпну оцінку: «Раби, подножки, грязь Москви…».

І не помилявся також, коли гнівно таврував: «За шмат гнилої ковбаси ти рідну матір продаси»…

Тепер це називається делікатніше: «Взяти булочку».

Скажімо, зібрати з периферії в Києві інтелігентну публіку, якій пропонують під вивіскою дискусійного клубу про Голодомор 1932—1933 років лекції про кулінарні смаки радянського кінематографу. Але при цьому не рекомендують згадувати про кількість жертв Голодомору.

Або ж окрема розмова про п’єсу О. Корнійчука «В степах України», яка не має жодного стосунку до трагедії Голодомору-геноциду. Чи демонстрація в прямому ефірі пам’ятників терористам, які ставлять в ОРДЛО!

І зібрана публіка не протестує. А для чого, коли в час матеріальної скрути є можливість на дурняк побувати в столиці, посидіти за чашкою кави, до якої додається й булочка…

Цієї булочки, навіть крихітної скибочки чорного хліба так не вистачало багатьом дітям у 1932—1933 роках, і вони передчасно пішли в засвіти, не виконавши свою місію людського існування…

У пропонованій праці аналізуються три документи українського походження, що стосуються нашого національного самоприниження, яке розквітало в умовах бездержавності. Продовження угодовської практики окремими науковцями та їхніми прихильниками в добу незалежності України компрометує її перед світом.

Видання розраховане на широке коло читачів.

ТРИ ДОКУМЕНТИ ВІЧНОЇ ГАНЬБИ

Читати тут:

Три документи вічної ганьби

Джерело: «Український Світ»

Запис В Україні й далі плодяться: «Раби, подножки, грязь Москви…» спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.