Після масового вимирання коралів вчені Флориди переосмислюють план порятунку хворих рифів

“Тепер потрібні додаткові ризиковані заходи, якщо ми не захочемо просто здатися”, – говорить один вчений.

Чотири роки тому Національне управління океанічних та атмосферних досліджень США (NOAA) представило проект коралового місячного проекту вартістю 100 мільйонів доларів. Протягом двох десятиліть майже півмільйона вирощених вручну колоній коралів буде висаджено на семи хворих рифах на півдні Флориди у спробі їх відродити.

Місія: Iconic Reefs є «одною з найбільших в історії інвестицій у відновлення коралів», — сказав тоді Пет Монтаніо, тодішній керівник програми збереження довкілля агентства.

Сьогодні проект виглядає таким самим хворим, як і корал, який він мав врятувати. Рекордна підводна спека, що охопила Карибський басейн та південну Флориду у 2023 році, призвела до загибелі більшості пересаджених колоній. Корал Елкхорн з його розлогими плоскими гілками мав стати каменем першої фази ініціативи, створивши основу, де могли б рости інші корали.

Натомість він виявився одним із найбільш чутливих до тепла видів. Багато лосихорнових коралів, як дикі, так і висаджені вручну, мертві, їх побілілі скелети вкриті водоростями.

“Картина не дуже хороша”, – каже Дженніфер Мур, координатор з відновлення коралів у NOAA, яка допомагала провести січневу зустріч у Марафоні, штат Флорида, неподалік одного зі знакових рифів, щоб оцінити збитки і намітити шлях вперед.

Результати викликають кризу довіри до перевірених десятиліттями методів відновлення рифів, вперше розроблених у Флориді та прийнятих у всьому світі.

“Хіба це відповідально – вирощувати ці види, а потім просто відправляти їх помирати?” – Запитує Ян Енохс, морський біолог, який очолює програму NOAA з моніторингу рифів в Атлантичному океані та Карибському морі. “Нам необхідно змінити методи проведення реставрації”.

Коли проект розпочався, рифи Флориди вже відчайдушно потребували допомоги. Ряд хвороб у поєднанні із забрудненням води, втручанням людини та послідовними періодами спеки завдали шкоди. Корали лося та оленячого рогу — два види роду Acropora — опинилися серед найбільш постраждалих: з початку 1980-х років їхня кількість скоротилася більш ніж на 97%.

Рятувальні роботи, як і майже всі операції з відновлення рифів у Флориді, здебільшого ґрунтувалися на відколюванні шматків існуючих коралів та вмовляння їх побудувати нові колонії — всі клони вихідного корала. Групи відновлення можуть швидко створювати тисячі нових коралів щороку, підвішуючи фрагменти коралів у розплідниках відкритої води до того часу, поки вони стануть досить великими, щоб прикріпитися до морського дна.

Елкхорн та оленеріг вже давно стали фаворитами.

“Їх неймовірно легко розмножувати”, – говорить Кен Недімайєр, технічний директор некомерційної організації Reef Renewal.

Але їхнє скорочення означає, що корали біля берегів Флориди зберігають дуже мало генетичної різноманітності, яка могла б дозволити новим колоніям впоратися з надмірно гарячою водою, з якою вони зіткнулися минулого року.

Починаючи з липня 2023 року, температура океану зросла до безпрецедентного рівня, чому сприяла спокійна спекотна погода, пов’язана з Ель-Ніньо, а також додатковий імпульс зміни клімату. До минулого року масштаб загроз теплової хвилі коралам, що створюється НОАА, досягав свого найвищого рівня, коли температура води досягала 8 «тижневих градусів тепла» — що еквівалентно 8 тижням з температурою на 1°C вище за середню в спекотний місяць року.

Але минулого року, коли температура поверхні моря досягла 32,8°C, агентство додало три нові категорії, досягнувши максимуму більш ніж у 20-градусні спекотні тижні.

“Це аналогічно урагану 5-ї категорії”, – каже Дерек Манцелло, еколог коралових рифів і керівник служби зі спостереження за кораловими рифами NOAA, яка розробила систему попередження.

Минулого року рифи островів Кіс витримали температуру до 22 градусів на тиждень. Багато видів знебарвилися, збіливши кістки, оскільки коралові поліпи вигнали симбіотичні водорості зі своїх тіл. Дехто помер одразу ж, від їхніх скелетів відвалилися листи тканин. Найбільші втрати зазнали Елкхорн та Оленеріг.

Нестерпно жарко

У 2023 році корали у Флориді та Карибському басейні зіткнулися з рекордною хвилею підводної спеки.

До 15 вересня у багатьох районах понад 20 тижнів спостерігалася температура океану на 1°C вище середньої спекотного місяця року, що призвело до масового скупчення коралів вимирати.

Штучно посаджена акропора виявилася трохи кращою.

Остаточної оцінки втрат на семи знакових рифах немає; в даний час їх відвідує команда, щоб підбити підсумки.

Але дослідження, проведене у серпні 2023 року, показало, що 30% посаджених оленерогів та 45% посаджених лосів вже мертві, а близько 90% знебарвлюються.

Наприкінці вересня Недімайєр відвідав риф Піклс, місце посадки, яке він вважав історією успіху, і не знайшов жодного живого лося чи оленячого рогу.

Аналогічні збитки спостерігалися на більшій частині Карибського басейну як на природних, так і на відновлених рифах.

«Це було руйнівно всюди», — каже Маргарет Міллер, кораловий еколог та директор з досліджень Secore International, некомерційної організації з Майамі, яка проводить дослідження з відновлення коралів та співпрацює з групами по всьому Карибському регіоні.

Руйнування привело Недімайєра до висновку, що, принаймні, щодо видів Acropora у Флориді, безрозсудно продовжувати покладатися на корали, отримані клональним шляхом.

«Одна з речей, яку я дізнався, це те, що у нас немає коралів оленячого ріга чи лосося, які могли б упоратися з умовами середнього та нижнього Кіс», — каже він. “Це змінює правила гри”.

Він і деякі інші вважають, що статеве розмноження – змішування яєць і сперми, зібраної з нерестових коралів, для вирощування нових колоній – може призвести до генетичних комбінацій, які зроблять деяких нащадків стійкішими до спеки.

Стратегія, яку вже почали використовувати кілька лабораторій у Флориді, може полегшити обробку нових колоній термостійкими водоростевими симбіонтами, які багато корали поглинають на личинковій стадії.

Ерінн Мюллер, еколог, провідний дослідження коралів у Морській лабораторії Моут, каже, що деякі корали лося та оленячого рігу, виведені статевим шляхом у лабораторії, пережили умови гарячої води минулого літа. У прибережному розпліднику недалеко від південно-західного краю Кіс вони були єдиними, що вижили з 24 000 фрагментів коралів.

“Спостереження цієї унікальної ознаки стійкості у потомства, отриманого статевим шляхом, дає нам унікальну можливість розібратися в тому, що відбувається”, – говорить Мюллер.

Міллер проте попереджає, що ця стратегія ризикує створити нові генетичні проблеми, такі як інбридинг, оскільки популяція диких коралів дуже виснажена. Імпорт сперми або яйцеклітин із коралів в інших місцях може допомогти. Вона брала участь в експерименті 2019 року, під час якого було отримано корали лося з яєць з південно-карибського острова Кюрасао, запліднених спермою флоридського походження.

Сьогодні потомство застрягло в лабораторії, каже вона, бо чиновники штату турбуються про те, щоб запровадити чужі коралові гени у води Флориди. На її думку, нинішня ситуація виправдовує такі експерименти.

“Я безперечно вважаю, що зараз необхідні додаткові ризиковані заходи, якщо тільки ми не захочемо просто здатися”, – говорить Міллер.

Фанор Монтойя-Майя, морський біолог і керівник програми відновлення у Фонді відновлення коралів, попереджає, що статеве виробництво саме по собі не призведе до створення зрілих коралів досить швидко, щоб підтримати рифи, тому що личинкам можуть знадобитися роки, щоб досягти репродуктивного віку. Для розведення коралів у необхідному масштабі також знадобиться більше лабораторних потужностей.

“Відповідь не в тому, щоб зупинити безстатеве розмноження”, – говорить він.

Місія: Iconic Reefs ще не закінчено. Цього року тут буде висаджено громіздкі мозкові корали, отримані безстатевим шляхом, які ростуть повільніше, але також краще переносять спеку, каже Мур. Він також продовжить садити лося та оленячий ріг, щоб випробувати підходи, які можуть бути більш успішними.

«Ми маємо бути трохи цілеспрямованішими», — каже Мур. “Ми не хочемо просто відправити їх на бійню”.

Warren Cornwall

Запис Після масового вимирання коралів вчені Флориди переосмислюють план порятунку хворих рифів спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Зусіх живих організмів, що існують на Землі, тільки деякі різновиди бактерій, зокрема фотосинтетичні, здатні переносити дуже високі температури – до +700 градусів за умови відсутності кисню. Серед учених існує переконання, що ці мікроскопічні істоти є прибульцями з безмежного космосу і з’явились на Землі, коли вона була ще вогняною кулею.

Найдивніше те, що за цих умов вони знайшли джерело живлення й змогли розвинутися.

Вчені також вважають, що саме від пракоріотів (перших мікробів) і розпочалося життя на нашій планеті. Цю версію дотично підтвержує те, що мікроорганізмів на Землі величезна кількість: в одному грамі чорнозему їх понад два мільярди. Без них ґрунт мертвий, на ньому нічого не ростиме.

Але річ ще й не тільки в тому, яка кількість цих невидимок перебуває в довкіллі, а які з них перемагають. У цьому вони дуже схожі на людей (чи люди на них?), бо ж частина їх, лідери, – регенеруючі, що несуть у собі силу життя, інші – дегенеруючі, що ведуть до розпаду, стимулюють хвороби, гниття та смерть (і тих, й інших не більше п’яти відсотків), а третя – найбільша частина, інертна, стає на бік того, хто в цю мить перемагає.

Зрозуміло, стан ґрунту залежить від того, хто «при владі». Цю закономірність використав кілька десятиліть тому професор садівництва й городництва університету Рюкюс (Окінава, Японія) Теруо Хіга. Він відібрав 86 штамів регенераторів-лідерів, здатних виконувати головні життєдайні функції живлення рослин, захисту їх від хвороб та оздоровлення ґрунту. Ця «компанія», поєднана в унікальному препараті, дістала назву ефективних мікроорганізмів і започаткувала нову еру екологічного землеробства.

Але спочатку професорові з Японії треба було розв’язати надскладне завдання: як цим активістам вжитися один з одним?

І зробити це було не легше, ніж з людьми, адже деякі з них – аеробні, яким необхідний кисень, іншим кисень несе загибель. Досі в мікробіології таке поєднання вважалось неможливим. Але професор вирішив, що у цих мікроскопічних лідерів багато спільного – їхній регенеруючий тип, отож має бути ще щось, що дозволить їм комфортно співіснувати. Експерименти, що загалом тривали 30 років(!), дали позитивний результат: це виявилося можливим за умови активного обміну джерелами живлення.

Більше того, з часом з’ясувалося, що їхнє спільне життя не лише корисне для інших, а й посилює позитивні якості кожного з членів цього незвичного сімейства. Першими Теруо Хіга вдалося поєднати фотосинтетичні й азотофіксуючі бактерії. Останні, аеробні, харчуються органікою, відходи їхньої життєдіяльності припали до смаку фотосинтетичним бактеріям, які виділяють органіку, що чудово смакує азотобактерам.

Цей обмін виникає на стадії, коли надмірне відтворення азотобактерів спричиняє кисневий дефіцит, що супроводжується виділенням вуглецевоводневих сполук, які фотосинтетичні бактерії активно утилізують, запасаючись необхідним для свого життя матеріалом.

У мікробному концентраті ЕМ-1 Теруо Хіга вдалося поєднати також молочнокислі бактерії, дріжджі, грибки, різні корисні для людини тваринні й рослинні речовини. Цей концентрат, потрапляючи у ґрунт чи в будь-яке інше середовище у достатній кількості, відразу «бере владу в свої руки» і веде за собою 95 відсотків «пристосуванців та опортуністів»…

Мікроорганізмів на Землі величезна кількість: в одному грамі чорнозему їх понад два мільярди. Без них ґрунт мертвий, на ньому нічого не ростиме.
Ще В. Вернадський визначив, що живі істоти мешкають у ґрунті на глибині 5–15 сантиметрів. Верхній шар, що зветься надґрунтом, можна обробляти будьяким способом, а вже глибше орати з перевертанням пласта – лише шкодити.

Досвід застосування ЕМ-препарату в більш як 160 країнах, де на цю технологію звернули серйозну увагу, свідчить, що з її допомогою найгірший, занапащений «прогресивним» господарюванням ґрунт, можна відновити за чотири-п’ять років. А у кількох десятках країн використання ЕМ-технології визначено наріжним каменем розбудови майбутнього суспільства, лягло в основу державної стратегії розвитку.

Як відомо, в Японії за допомогою цього способу очищують не тільки стічні води, а й річки (йде до того, що кожен перехожий зможе набрати в скляночку води просто з річки й напитися), більше того, почали масштабну очистку внутрішніх морів та континентального морського шельфу.

ЕМ-технологія. У чому ж її чудодійна сила? Вчені вважають: у мікроорганізмах, які були прабатьками всього живого на Землі.

Повністю скопіювати ЕМ-технологію у світі поки що не вдалося нікому. Російський професор П. Шаблін, частково отримавши під час перебування у дослідницькому центрі в Японії доступ до інформації, створив свій препарат «Байкал ЕМ-1», в якому основну роль відіграють не фотосинтетичні, а молочнокислі бактерії. І хоч він суттєво відрізняється від оригінального японського, все ж дає непогані результати в сільському господарстві Росії, України та Білорусі.

Досить успішно його використовують і для розв’язання екологічних проблем. В Україні цей препарат зареєстрований під назвою «Байкал-ЕМ-1-У». Кіровоградське ТОВ «ЕМ Україна» – офіційний партнер японської фірми ЕМРО і представляє японську ЕМтехнологію в нашій державі.

Спеціалістам добре відома шумерська культура, але досі суспільство не замислювалось, чому шумерам у ХХХ столітті до нашої ери вдавалося збирати по 250–300 центнерів зернових із гектара, а нам, цивілізованим і озброєним величезною кількістю знань і техніки, навіть удесятеро менший урожай уже видається досягненням?

Важко сказати, у яких стосунках шумери були з мікроорганізмами (вчені вважають, що тоді ґрунт був насичений регенеративними мікробами, самовідтворенню яких сприяли природні процеси, звідси і така фантастична родючість), але сьогодні подібне збільшення врожайності можливе тільки там, де застосовують ЕМ-технології.

Звичайно, у землеробстві чудес не буває, і щоб досягти аж такого збільшення врожайності, потрібен не один рік копіткої праці, вміння визначити оптимальну кількість внесення ЕМ-препарату, обробітку ним насіння й посівів.

Ще В. Вернадський визначив, що живі істоти мешкають у ґрунті на глибині 5–15 сантиметрів. Верхній шар, що зветься надґрунтом, можна обробляти будь-яким способом, а вже глибше орати з перевертанням пласта – лише шкодити. Адже на глибині 8–10 сантиметрів живуть аеробні бактерії, глибше – анаеробні. Перевертання пласта веде до їхньої загибелі, отже, родючість ґрунту серйозно знижується, бо ж сутність родючості в тому, щоб підживити мікробів, а ті, у свою чергу, нагодують рослини.

Тривалий час підвищити родючість намагалися, застосовуючи хімікати. Тимчасове збільшення кількості сільгосппродукції обернулося лавиноподібним нищенням ґрунтів, погіршенням якості вирощеного.

На думку науковця, фахівця з агротехнологій Володимира Ярмилки, будь-яке хімічне живлення діє на ґрунт як наркотик, однозначно погіршуючи його біологічні якості. Подумаймо: наші діди про огірки з нітратами чи капусту з важкими металами й не чули, а наші онуки досі не мали шансів скуштувати плодів, вирощених на чистій, позбавленій будьяких штучних домішок, землі.

Тепер у них такий шанс з’явився. Досвід застосування ЕМ-препарату в більш як 160 країнах, де на цю технологію звернули серйозну увагу, свідчить, що з її допомогою найгірший, занапащений «прогресивним» господарюванням ґрунт, можна відновити за чотири-п’ять років. А у кількох десятках країн використання ЕМ-технології визначено наріжним каменем розбудови майбутнього суспільства, лягло в основу державної стратегії розвитку.

Зрозуміло, такі сутнісні зміни в землеробстві потребують фактично революції у свідомості агроспеціалістів, абсолютна більшість яких довгі роки навчалася, навчала і робила зовсім інше, навіть протилежне. Тому застосування біотехнологій вимагає більших інтелектуальних зусиль і клопоту, особливо на початковому етапі, й відчутно зменшить матеріальні затрати. Та й екологічно чисті продукти цінуються набагато вище: вибагливий європейський покупець із готовністю платить за них удвічі–уп’ятеро більше.

Кіровоградський центр «Облродючість» нині проводить наукові дослідження з використанням ЕМ-препарату. Їхня мета – визначити оптимальні, економічно обґрунтовані дози та форми його застосування. У лютому в Кіровограді відбулася науково-практична конференція «Про досвід та перспективи впровадження ЕМ-технологій у сільському господарстві та охороні навколишнього середовища». Учасники конференції констатували значне збільшення врожайності зернових та цукрових буряків (на 88 центнерів з гектара, цукристість підвищилася на два відсотки, відповідно зріс і вихід цукру).

Наголошувалося на позитивному впливі мікроорганізмів на стан ґрунту; вони фактично знімають проблему його стомлюваності, дають можливість без внесення гербіцидів ефективно боротися із дошкульним шкідником наших степів – пирієм. А триразовий обробіток ґрунту протягом весни–осені підвищує рівень гумусу на 0,5 відсотка! Отож кожне застосування ЕМ-препарату – це пряма інвестиція у нашу землю, а відтак і в наше майбутнє.

Цілковите схвалення препарат отримав і в столичному Інституті захисту рослин, де успішно здійснено державні випробування на тепличних огірках Незважаючи на такі непогані результати, треба розуміти, що наші аграрії роблять перші кроки в освоєнні ЕМ-технології. Світовий (та й український – ще 2001 року вчена рада Інституту рослинництва імені Юр’єва схвалила звіт «Науково-виробнича перевірка ЕМ-технологій») досвід свідчить, що наполегливе застосування препарату обов’язково приведе до успіху. Наполегливе, бо повна відмова від хімічних засобів і перехід на екологічні методи землеробства займає у середньому три-п’ять років.

До речі, доведено, що з кожним роком, як буде оживати, набиратися сил земля, витрати на препарат знижуватимуться. Звичайно, землеробство, мабуть, наймасштабніша галузь, де можна використовувати ЕМ-технології. Але, виявляється, ці малесенькі створіння дуже продуктивно, життєтворно впливають на будь-яке біологічне середовище, у тому числі на організм людей і тварин. Тільки перелік галузей із короткою констатацією результатів застосування ЕМ-препарату займає кілька сторінок. Тут – справжні дива…

Те, що обробка ЕМ-препаратом тваринницьких приміщень, силосних ям (мікроорганізми поліпшують процес бродіння, при цьому не утворюється шкідлива олійна кислота), врешті, смітників знищує неприємні запахи – просто квіточки порівняно з впливом цих бактерій на стічні води: лабораторні дослідження довели, що якість води, очищеної за допомогою ЕМ-препарату, вища за якість питної у наших кранах…

Як повідомив Дмитро Бірюков, директор фірми «ЕМ-Україна», на черзі розробка програми досліджень на Кіровоградських міських очисних спорудах, що має визначити технологію використання диво-препарату для оптимальної очистки місцевих стічних вод. Упевненості в успіху додає обіцянка допомогти, яку Дмитрові Васильовичу нещодавно дали найдосвідченіші у цих питаннях колеги з Австралії та Великобританії. До речі, люди, що займаються ЕМ-технологіями, за словами Бірюкова, – це велика ЕМ-сім’я, члени якої чудово розуміють один одного і завжди готові допомогти.

Як відомо, в Японії за допомогою цього способу очищують не тільки стічні води, а й річки (йде до того, що кожен перехожий зможе набрати в скляночку води просто з річки й напитися), більше того, почали масштабну очистку внутрішніх морів та континентального морського шельфу. І отримали чудові результати: збільшились улови риби й молюсків, оживають досі занехаяні місця відпочинку. ЕМ-препарат не тільки знімає неприємний запах на смітниках, він перетворює сміття на чудові органічні добрива. А яка перспектива для ліквідаторів техногенних катастроф!

Дмитро Бірюков розповідає, що його фірма плідно співпрацює з Науково-дослідним інститутом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; тривають дослідження, як саме ЕМ-препарат працює в умовах розливу шкідливих хімічних речовин.

Цікаво, що він не лише локалізує їх, а й через певний час (3–4 тижні) відновлює структуру ґрунту та природне середовище. Надзвичайно цікавого досвіду використання ЕМ-технології щодо очищення територій від радіоактивного забруднення та нейтралізації шкідливого впливу випромінювання на живий організм набули протягом останніх десяти років учені Інституту радіобіології Академії наук сусідньої Білорусі. Про це також ішлося на науково-практичній конференції в Кіровограді.

Окрема сфера застосування диво-мікроорганізмів – ЕМ-кераміка. Суть у тому, що, згораючи під час виготовлення самої кераміки, мікроорганізми залишають згармонізовані хвильові коливання, своєрідне потужне поле, яке знімає інформаційне забруднення з усього, з чим контактує. Наприклад, поліпшує смак продуктів, робить безпечними мобільні телефони, про шкідливість яких так багато сказано.

Також відбувається надзвичайно потужний процес нейтралізації вільних радикалів кисню, які, до речі, є однією з головних причин більшості захворювань. Повністю розв’язується і проблема важких металів. Пристрій з ЕМ-кераміки у бензобаці суттєво збільшує повноту згорання палива. А як вам тротуарна плитка, на якій тане сніг без будь-якого штучного підігріву?

Усе це – тільки невеличка частинка того, на що здатна ЕМ-технологія. У чому ж її чудодійна сила? Вчені вважають: у мікроорганізмах, які були прабатьками всього живого на Землі. І ще Дмитро Бірюков переконаний, що працюватимуть із ЕМ-технологією тільки люди, які «доросли» до цього світоглядно; а той, хто ставить за мету лише прибуток, не займатиметься ними. Адже процес досліджень, реєстрації, бюрократичних пробивань, врешті, зміни масової свідомості надзвичайно складний. Цей шлях не встелений трояндами, очевидно, знайдеться чимало впливових і фінансово потужних сил, зовсім не зацікавлених у розвитку ЕМ-технології.

Справжня боротьба з ними ще попереду. Але те, що вже є кому боротися, дає планеті надію. А доктора Хігу цього літа на міжнародній науковій конференції в Німеччині висунуто на здобуття Нобелівської премії.

Світлана ОРЕЛ

«Український світ» 2007

Запис Невидимки, що визначають життя на Землі спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Робот під назвою EELS зможе проникнути глибоко під поверхню супутника у пошуках позаземного життя, пише New Atlas.

Коли в середині 2000-х років космічний апарат “Кассіні” досліджував Енцелад, вчені припустили, що під його крижаною корою ховається океан із рідкої солоної води. З поверхні супутника до космосу постійно вириваються потоки крижаних частинок, змішаних із водою і простими органічними хімічними речовинами.

Це наштовхнуло вчених на думку, що в цьому океані можуть жити позаземні мікроорганізми. Тепер залишилося лише підтвердити існуючі теорії та відправити на шостий за величиною супутник Сатурна, діаметром всього 500 км, місію для дослідження його надр.

Щоб вивчити виверження на Енцеладі, а також отвори, з яких відбуваються викиди, інженери NASA вирішили створити автономного робота, схожого на змію. Перший прототип був створений ще у 2019 році, починаючи з минулого року інженери постійно вносять зміни у свою розробку та проводять польові випробування.

На сьогоднішній день повністю робоча версія робота EELS має довжину 4 метри та важить 100 кг. Робот-змія складається з 10 сегментів, які мають частини, що обертаються для того, щоб переміщатися по поверхні. При цьому робот може рухатися не тільки рівною місцевістю і не тільки горизонтально. Поточна версія робота має всі можливості для руху найскладнішими ділянками поверхні Енцеладу і звичайно ж його надр.

За словами інженерів з NASA, ще жоден роботизований апарат не був на Енцеладі, тому цей першопрохідник повинен мати всі можливості для успішного виконання всіх поставлених йому завдань.

Головна перевага робота-змії полягає у його повній автономності, адже спілкування із Землею на такій далекій відстані це дуже складне завдання. Тому робот повинен вирішувати всі проблеми самостійно, не чекаючи сигналу із Землі, який йтиме дуже довго.

Щоб правильно орієнтуватися на місцевості робот оснащений камерами і спеціальним радаром. Таким чином, робот може створювати карти поверхні і сам приймати рішення про те, який вибрати шлях для подальшого переміщення.

За словами інженерів з NASA, остаточна версія робота буде оснащена 48 обертальними елементами, які використовуватимуться як рухові установки. Завдяки їм робот зможе переміщатися як горизонтальними, так і вертикальними поверхнями.

Поки що робот-змія не оснащений науковими приладами, але це буде зроблено пізніше. Зокрема, вчені хочуть представити повністю готову до роботи версію робота до осені 2024 року. Але полетіти на Енцелад робот зможе лише на початку 2030-х років.

Як писали ЗМІ, астрономи змогли отримати переконливі докази того, що на дні підземного океану на Енцеладі існують гідротермальні джерела, а в них можуть ховатися живі мікроорганізми.

Запис Інопланетна анаконда. На крижаному супутнику Сатурна шукатиме життя робот-змія (+відео) спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.