Нещодавно NASA завершило свій восьмирічний експеримент з вивчення поведінки вогню в космосі під назвою Saffire

Останній етап, Saffire VI, тривав із серпня 2023 року до 9 січня поточного року.

Дослідження проводили на безпілотних вантажних космічних кораблях Cygnus, які завершували свої місії до МКС і відлітали від станції для запланованих входу в атмосферу Землі й подальшого згоряння.

Saffire I було проведено у 2016 році всередині відсіку авіоніки з повітропроводом: горючу суміш бавовни та скловолокна, яка містилась у відсіку, дистанційно підпалили за допомогою розпеченого дрота.

Установка експерименту Saffire являє собою аеродинамічну трубу, через яку ми проштовхуємо повітря. Після встановлення потрібних умов, ми пропускаємо електричний струм через тонкий дріт, і матеріали спалахують.

Ґері Рафф, керівник проєкту в Дослідницькому центрі NASA ім. Гленна

У подальших запусках експерименту фахівці вносили в умови корективи: змінювали потоки та рівні кисню, тиск, а вогонь запалювали на оргсклі, бавовні, вогнетривкій тканині Nomex та матеріалах із низькою межею займистості.

Фінальна ітерація Saffire VI була унікальною через вищу концентрацію кисню та нижчий тиск, що імітувало справжні умови всередині пілотованого космічного апарата.

Камери всередині Cygnus дозволили команді NASA та Northrop Grumman спостерігати за полум’ям, а дистанційні датчики збирали інформацію в реальному часі про те, що відбувається у відсіку. Окремий прилад аналізував вміст диму та кількість небезпечних хімічних речовин.

Якщо на Землі поведінку вогню досліджено всюди, від шахт і житлових приміщень до літаків, то на космічному кораблі вивчення пожеж та шляхів їхнього швидкого гасіння є критично важливими, особливо коли астронавти знаходитимуться так далеко від планети.

Зібрані за вісім років дані Saffire в подальшому будуть використані для підвищення безпеки польотів та розроблення майбутніх досконаліших космічних апаратів та скафандрів.

Запис NASA завершило свій восьмирічний експеримент з вивчення поведінки вогню в космосі спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Вони будуть приєднані до більшості посадкових апаратів американських компаній у рамках ініціативи NASA Commercial Lunar Payload Service (CLPS). LRA недорогі, малі та легкі, що дозволяє майбутнім місячним орбітальним або посадковим апаратам знаходити їх на Місяці.

Ці пристрої складаються з невеликої алюмінієвої напівсфери діаметром 2 дюйми (5 сантиметрів) і вагою 0,7 унції (20 грамів), вставленої з вісьмома кутовими ретрорефлекторами діаметром 0,5 дюйма (1,27 сантиметра), виготовленими з плавленого кварцевого скла. LRA планується включити в більшість майбутніх поставок CLPS, які прямують до поверхні Місяця.

LRA розроблені таким чином, щоб відбивати лазерне світло, що потрапляє на них під великим діапазоном кутів. Доктор Деніел Кремонс із Центру космічних польотів імені Годдарда НАСА в Грінбелті, штат Меріленд, заступник головного дослідника проекту LRA , описує це як схоже на світловідбиваючі смужки на дорожніх знаках, які допомагають керувати автомобілем у нічний час тут, на Землі.

«На відміну від дзеркала, де воно має бути спрямоване точно на вас, ви можете входити під різними кутами, і світло повертатиметься прямо до джерела», — сказав він.

Спрямувавши лазерний промінь від одного космічного корабля на ретрорефлектори іншого та вимірявши, скільки часу потрібно, щоб світло повернулося до джерела, вчені можуть визначити відстань між ними.

«Ми роками встановлюємо їх на супутники та використовуємо для них наземні лазери», — сказав д-р Сяолі Сун, також співробітник NASA Goddard і головний дослідник проекту LRA. «Тоді, двадцять років тому, комусь прийшла в голову ідея розмістити їх на посадкових модулях. Тоді ви зможете дістатися до тих посадкових апаратів з орбіти й знати, де вони знаходяться на поверхні».

Важливо знати розташування посадочних модулів на поверхні іншого планетарного тіла, і ці LRA діють як маркери, які працюють з орбітальними супутниками для створення навігаційної допомоги, як-от глобальної системи позиціонування (GPS), яку ми сприймаємо як належне тут, на Землі.

Лазерна локація також використовується для стикування космічних кораблів, таких як вантажні космічні кораблі, які використовуються для Міжнародної космічної станції , зазначив Кремонс. LRA загоряються, коли ви освітлюєте їх світлом, що допомагає керувати точною стиковкою.

Вони також можуть бути виявлені лідарами на космічних кораблях здалеку, щоб визначити їх дальність і швидкість наближення до дуже жорстких рейтингів точності, і не потребують освітлення від Сонця, що дозволяє стиковуватися вночі.

Він додає, що рефлектори могли б дозволити космічним кораблям точно знаходити шлях до посадкової площадки, навіть без допомоги зовнішнього світла для спрямування наближення.

Це означає, що LRA зрештою можна буде використовувати, щоб допомогти космічним кораблям приземлитися в інших темних місцях поблизу постійних затінених регіонів поблизу Південного полюса Місяця, які є основними цільовими зонами для місій з екіпажем через ресурси, які там можуть існувати, наприклад водяний лід. .

Оскільки LRA невеликі та виготовлені з простих матеріалів, вони можуть літати в наукових місіях як корисне, але з низьким ризиком доповнення.

«Сам по собі він абсолютно пасивний», — сказав Кремонс. «LRA виживуть у суворих місячних умовах і продовжуватимуть використовуватися на поверхні протягом десятиліть. Крім того, окрім навігації та визначення місця розташування ваших посадкових апаратів, ви також можете використовувати лазерне визначення відстані, щоб визначити, де ваш орбітальний апарат навколо Місяця».

Це означає, що в міру того, як на Місяць буде відправлено більше посадочних апаратів, марсоходів і орбітальних апаратів з одним або декількома LRA, наша здатність точно визначити місцезнаходження кожного буде тільки покращуватися.

Таким чином, оскільки ми розгортаємо більше LRA на поверхні Місяця, ця зростаюча мережа дозволить вченим все точніше визначати розташування ключових посадкових модулів та інших цікавих точок, дозволяючи досягти більшої та кращої науки.

Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) NASA на даний момент є єдиним космічним апаратом NASA, який обертається навколо Місяця і має можливість лазерного визначення відстані. LRO вже досягла дальності до LRA на посадковому модулі Vikram Індійської організації космічних досліджень на поверхні Місяця і продовжить досягати дальності до LRA на майбутніх посадкових модулях.

У рамках Artemis постачання CLPS виконуватимуть наукові експерименти, тестують технології та демонструватимуть можливості, щоб допомогти NASA досліджувати Місяць і готуватися до місій з людьми.

Завдяки місіям Artemis NASA висадить першу жінку та першу кольорову людину на Місяць, використовуючи інноваційні технології для дослідження більшої частини місячної поверхні, ніж будь-коли раніше.

Агентство співпрацюватиме з комерційними та міжнародними партнерами та створить першу довготривалу присутність на Місяці. Потім NASA використає те, що ми дізналися про Місяць і навколо нього, щоб зробити наступний гігантський стрибок: відправити перших астронавтів на Марс.

Нік Оукс

Центр космічних польотів імені Годдарда NASA, Грінбелт, штат Меріленд.

Запис Як NASA використовує просту технологію для відстеження місячних місій спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Обдурені хибними сутінками, птахи перестають співати, цвіркуни починають щебетати, а бджоли повертаються у свої вулики.

Повідомлення про цю нетипову поведінку тварин датуються століттями, але вплив затемнення життя рослин і тварин остаточно не вивчено. Отже, 8 квітня 2024 року проект Eclipse Soundscapes Project, що фінансується NASA, збере види та звуки повного сонячного затемнення за допомогою зацікавлених представників громадськості, щоб краще зрозуміти, як затемнення впливає на різні екосистеми.

“Затемнення часто сприймаються як візуальна подія – те, що ви бачите”, – сказала Келсі Перретт, координатор зв’язків з громадськістю проекту Eclipse Soundscapes. “Ми хочемо показати, що затемнення можна вивчати мультисенсорно, за допомогою звуку, відчуттів та інших форм спостереження”.

Повне сонячне затемнення відбувається, коли Місяць проходить перед Сонцем, блокуючи доступ його світла до частин планети. В областях, де сонячне світло повністю заблоковане (так званий шлях тотальності), складається враження, що настав сутінки, температура падає і стають видимими деякі зірки.

Ці зміни можуть змусити тварин змінити свою звичайну денну поведінку. Повне сонячне затемнення пройде над головами понад 30 мільйонів людей у Північній Америці 8 квітня 2024 року, надавши чудову нагоду для великомасштабного проекту громадянської науки.

У квітні 2024 року волонтери зможуть приєднатися до проекту Eclipse Soundscapes, щоб допомогти вченим NASA краще зрозуміти, як сонячні затемнення впливають на дику природу. Добровольці збиратимуть звукозаписи, проводитимуть спостереження, використовуючи будь-які органи чуття, і навіть допомагатимуть з аналізом даних з усього шляху затемнення. У цьому відео представлені інтерв’ю з експертами Eclipse Soundscapes МеріКей Северіно, доктором Вільямом «Треєм» Уінтером III і доктором Вільямом Острайхом, а також розповідається про керуючого природними ресурсами доктора Чейса Хольцхюзера з національного парку Хот-Спрінгс в Арканза. про повне сонячне затемнення 8 квітня 2024 року. Автори: Лейсі Янг/NASA.

Проект Eclipse Soundscapes спрямований на повторення аналогічного дослідження, проведеного американським вченим Вільямом М. Вілером після повного сонячного затемнення 1932 року, яке пройшло над північно-східними районами Канади та Сполучених Штатів. Дослідження майже столітньої давності зібрало майже 500 спостережень громадськості.

Проект Eclipse Soundscapes Project сподівається, що сучасні інструменти відтворюватимуть і розширюватимуть це дослідження, щоб краще зрозуміти поведінку тварин і комах. Це буде досягнуто за допомогою мультисенсорних спостережень, таких як аудіозаписи та письмові звіти про те, що можна побачити, почути чи відчути під час затемнення.

Проект, який особливо зацікавлений у вивченні поведінки цвіркунів, спрямований на те, щоб відповісти на такі питання, як, чи ведуть нічні та денні тварини по-різному, чи стають більш менш гучними під час сонячного затемнення?

“Чим більше аудіоданих і спостережень у нас буде, тим краще ми зможемо відповісти на ці питання”, – сказав Перретт. «Внесок вчених дозволить нам заглибитись у конкретні екосистеми та визначити, як затемнення могло вплинути на кожну з них».

Проект Eclipse Soundscape запрошує людей взяти участь у дослідженні на всіх рівнях – від вивчення затемнень онлайн до збору мультисенсорних спостережень та аудіоданих, аналізу даних – і у всіх місцях, незалежно від того, чи вони на шляху тотальності чи ні.

Проект відкритий для людей будь-якого походження та здібностей. Всі ролі в проекті були розроблені з урахуванням доступності, щоб запрошувати сліпих або людей з вадами зору людей брати участь разом зі своїми зрячими однолітками.

Люди, які перебувають на шляху тотальності або близькі до нього, можуть брати участь у якості «збирачів даних», використовуючи пристрій AudioMoth, недорогий пристрій аудіозапису, оснащений картою мікро-SD, для запису звуків затемнення.

Люди також можуть брати участь як «Спостерігачі», записуючи свої мультисенсорні спостереження та відправляючи їх на веб-сайт проекту після затемнення. Будь-хто, хто має підключення до Інтернету, може взяти участь у якості «Учня», дізнаючись про затемнення, або як «Аналітика даних», щоб допомогти проаналізувати аудіодані після затемнення. Після виконання ролі Eclipse Soundscapes буде доступний сертифікат, що завантажується.

“Коли справа доходить до цього, відповіді на наші наукові питання про те, як затемнення впливають на життя на Землі, повністю залежать від даних, які добровільно надають люди”, – сказав Перретт. «Наші учасники, включаючи наших партнерів за проектом та координаторами, дозволяють нам охопити весь шлях затемнення та зібрати набагато більше даних, ніж було б можливо для однієї невеликої команди».

Мара  Джонсон-Гро

Запис Відчуйте сонячне затемнення за допомогою проекту NASA Eclipse Soundscapes Project спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Адміністратор NASA Білл Нельсон взяв участь у церемонії підписання угоди по програмі «Артеміда» разом з міністром закордонних справ Греції Гіоргосом Герапетрітісом. Греція стала 35 країною, яка підписала програму «Артеміда».

Угода встановлює практичний набір принципів, що визначають співробітництво між країнами у сфері космічних досліджень.

У заході також взяли участь заступник адміністратора NASA Пем Мелрой, держсекретар США Ентоні Блінкен та доктор Іоанніс Дагліс, президент Грецького космічного центру.

Підписання відбулося під час п’ятого стратегічного діалогу США та Греції у Вашингтоні.

«Вітаємо Грецію з тим, що вона стала 35 країною, що приєдналася до програми «Артеміда», – сказав Нельсон. «США та Греція — давні партнери та друзі, і ми раді розширити це партнерство у космосі. Водночас ми формуємо майбутнє співробітництва у космосі для покоління Артеміди».

«Угоди Артеміди» були укладені в 2020 році Сполученими Штатами разом із сімома іншими початковими сторонами, що підписали. З того часу сторони, які підписали угоду, провели цілеспрямовані дискусії про те, як найкраще реалізувати принципи угоди Артеміди.

«Поки людство вирушає у велику пригоду, повертаючись на Місяць і готуючись до подорожі за межі Місяця, «Угоди Артеміди» є маяком співпраці та співпраці між країнами, прокладаючи шлях до сталого та мирного дослідження космосу», — сказав Герапетритіс.

Очікується, що в наступні місяці та роки більше країн підпишуть угоди, які сприятимуть безпечній, мирній та процвітаючій діяльності у космосі.

Запис NASA вітає Грецію як нову країну, яка підписала угоду по програмі «Артеміда» спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Про це повідомляється на сайті NASA.

За словами глави NASA Білла Нельсона, за останні три десятиліття більша частина того, що ми дізналися про клімат, як він змінюється на Землі, базується на супутникових спостереженнях та дослідженнях NASA.

Нова “Обсерваторію системи Землі” розширить цю роботу, забезпечивши світові безпрецедентне розуміння кліматичної системи нашої планети, озброївши нас даними нового покоління, критично важливими для пом’якшення змін клімату і захисту наших громад від стихійних лих.

Завдяки “Обсерваторії системи Землі” кожен супутник буде розроблений так, щоб доповнювати інший.

У такий спосіб можна буде створити цілісний тривимірний вигляд Землі у форматі 3D – від гірських порід до атмосфери.

Як повідомляє NASA, “Обсерваторія системи Землі” матиме практичне значення у питаннях пом’якшення наслідків стихійних лих, у боротьбі з лісовими пожежами та вдосконаленні сільськогосподарських процесів у реальному часі.

Нині NASA розпочинає роботу над створенням “Обсерваторії системи Землі” спільно з Індійською організацією космічних досліджень (ISRO), радіолокаційні системи якої можуть вимірювати зміни на поверхні Землі менше пів дюйма (15 мм).

Запис NASA для боротьби з кліматичними змінами створює “Обсерваторію системи Землі” спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Робот під назвою EELS зможе проникнути глибоко під поверхню супутника у пошуках позаземного життя, пише New Atlas.

Коли в середині 2000-х років космічний апарат “Кассіні” досліджував Енцелад, вчені припустили, що під його крижаною корою ховається океан із рідкої солоної води. З поверхні супутника до космосу постійно вириваються потоки крижаних частинок, змішаних із водою і простими органічними хімічними речовинами.

Це наштовхнуло вчених на думку, що в цьому океані можуть жити позаземні мікроорганізми. Тепер залишилося лише підтвердити існуючі теорії та відправити на шостий за величиною супутник Сатурна, діаметром всього 500 км, місію для дослідження його надр.

Щоб вивчити виверження на Енцеладі, а також отвори, з яких відбуваються викиди, інженери NASA вирішили створити автономного робота, схожого на змію. Перший прототип був створений ще у 2019 році, починаючи з минулого року інженери постійно вносять зміни у свою розробку та проводять польові випробування.

На сьогоднішній день повністю робоча версія робота EELS має довжину 4 метри та важить 100 кг. Робот-змія складається з 10 сегментів, які мають частини, що обертаються для того, щоб переміщатися по поверхні. При цьому робот може рухатися не тільки рівною місцевістю і не тільки горизонтально. Поточна версія робота має всі можливості для руху найскладнішими ділянками поверхні Енцеладу і звичайно ж його надр.

За словами інженерів з NASA, ще жоден роботизований апарат не був на Енцеладі, тому цей першопрохідник повинен мати всі можливості для успішного виконання всіх поставлених йому завдань.

Головна перевага робота-змії полягає у його повній автономності, адже спілкування із Землею на такій далекій відстані це дуже складне завдання. Тому робот повинен вирішувати всі проблеми самостійно, не чекаючи сигналу із Землі, який йтиме дуже довго.

Щоб правильно орієнтуватися на місцевості робот оснащений камерами і спеціальним радаром. Таким чином, робот може створювати карти поверхні і сам приймати рішення про те, який вибрати шлях для подальшого переміщення.

За словами інженерів з NASA, остаточна версія робота буде оснащена 48 обертальними елементами, які використовуватимуться як рухові установки. Завдяки їм робот зможе переміщатися як горизонтальними, так і вертикальними поверхнями.

Поки що робот-змія не оснащений науковими приладами, але це буде зроблено пізніше. Зокрема, вчені хочуть представити повністю готову до роботи версію робота до осені 2024 року. Але полетіти на Енцелад робот зможе лише на початку 2030-х років.

Як писали ЗМІ, астрономи змогли отримати переконливі докази того, що на дні підземного океану на Енцеладі існують гідротермальні джерела, а в них можуть ховатися живі мікроорганізми.

Запис Інопланетна анаконда. На крижаному супутнику Сатурна шукатиме життя робот-змія (+відео) спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.