Нещодавно NASA завершило свій восьмирічний експеримент з вивчення поведінки вогню в космосі під назвою Saffire

Останній етап, Saffire VI, тривав із серпня 2023 року до 9 січня поточного року.

Дослідження проводили на безпілотних вантажних космічних кораблях Cygnus, які завершували свої місії до МКС і відлітали від станції для запланованих входу в атмосферу Землі й подальшого згоряння.

Saffire I було проведено у 2016 році всередині відсіку авіоніки з повітропроводом: горючу суміш бавовни та скловолокна, яка містилась у відсіку, дистанційно підпалили за допомогою розпеченого дрота.

Установка експерименту Saffire являє собою аеродинамічну трубу, через яку ми проштовхуємо повітря. Після встановлення потрібних умов, ми пропускаємо електричний струм через тонкий дріт, і матеріали спалахують.

Ґері Рафф, керівник проєкту в Дослідницькому центрі NASA ім. Гленна

У подальших запусках експерименту фахівці вносили в умови корективи: змінювали потоки та рівні кисню, тиск, а вогонь запалювали на оргсклі, бавовні, вогнетривкій тканині Nomex та матеріалах із низькою межею займистості.

Фінальна ітерація Saffire VI була унікальною через вищу концентрацію кисню та нижчий тиск, що імітувало справжні умови всередині пілотованого космічного апарата.

Камери всередині Cygnus дозволили команді NASA та Northrop Grumman спостерігати за полум’ям, а дистанційні датчики збирали інформацію в реальному часі про те, що відбувається у відсіку. Окремий прилад аналізував вміст диму та кількість небезпечних хімічних речовин.

Якщо на Землі поведінку вогню досліджено всюди, від шахт і житлових приміщень до літаків, то на космічному кораблі вивчення пожеж та шляхів їхнього швидкого гасіння є критично важливими, особливо коли астронавти знаходитимуться так далеко від планети.

Зібрані за вісім років дані Saffire в подальшому будуть використані для підвищення безпеки польотів та розроблення майбутніх досконаліших космічних апаратів та скафандрів.

Запис NASA завершило свій восьмирічний експеримент з вивчення поведінки вогню в космосі спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Energy Observer високотехнологічний і футуристичний, він виглядає прибульцем з іншої планети, і його капітанська рубка нагадує кабіну космічного корабля. Але при цьому кораблик гарний морською красою і тішить моряцьке око

Він повністю автономний, не потребує запасів палива (сам виробляє паливо для себе!) – і комфортабельний, на ньому є супутниковий зв’язок, три холодильники, елегантна кухонна електрична піч, хлібна піч, мікрохвильові печі та душ з гарячою водою.

Але він потрапив не на ту планету. Чи не в той час. Інші кораблі зараз на авансцені. Спочатку це були круїзні лайнери, лебеді океану, що залишилися без роботи через пандемію коронавiрусу. З квітня 2020-го вони утворили плавучі острови на Багамах – влітку кількість бортів там перевалювала за три десятки!

Потім Росія напала на Україну, і у фокусі новин виявилися пущений українськими ракетами на дно крейсер «Москва», а потім і судна, які везуть зерно з портів України замінованими водами.

Ну а зараз на слуху кораблі, що обстрілюються і захоплюються хуситами в Червоному морі, через що десятки суден пішли довгим шляхом навколо Африки. І, звичайно, великий десантний корабель «Новочеркаськ», потоплений у Феодосії, куди він утік із Севастополя. Україна, яка взагалі не має флоту, очистила західну акваторію Чорного моря від кораблів супротивника і загнала їх у непристосовані гавані східного узбережжя!

Невдалий символ прогресу

Цей суперсучасний французький електроводнево-парусний катамаран (до переобладнання він був бравим океанським гонщиком) вийшов у навколосвітнє плавання на початку березня 2020 року – якраз на початку епідемії коронавірусу. Та дуже швидко, куди швидше за нього обігнула і охопила всю земну кулю, стала пандемією і фактично вбила інтерес до подорожі, яку підгадували до олімпіади в Токіо та планували як тріумфальну.

Екіпаж мав намір побувати в багатьох азійських портах для того, щоб прийти в Токіо до початку Олімпійських ігор і зробити очікуваний «Тойотою» водневий фурор. Потім весь 2021-й відводили на вояж

Тихим океаном і вздовж західного узбережжя США, а на 2022 рік намічали великий круїз Центральною Америкою та східним узбережжям штатів, щоб навесні 2023-го здійснити фінальний трансатлантичний рейд. У розкладі фігурувало 50 країн та 101 порт! Але епідемія порушила усі плани.

Змінивши маршрут зі східного на західний, катамаран у блискучому стилі перетнув Атлантичний океан, показавши себе у найвигіднішому світлі. Але на Карибах французи зіткнулися з проблемами: острови інфіковані, США закрили порти, стало ясно, що зміни екіпажу не буде, і неясно, що робити далі. Токійську олімпіаду, на якій «Тойота» збиралася провести велику рекламну кампанію водневих технологій, було відкладено.

«Тойота» є головним спонсором проекту – запізнившись із масовим виробництвом електроавтомобілів, компанія зробила ставку на водень. На початку лютого, готуючи кораблик до далекого плавання, вона встановила нові паливні осередки, розроблені за технологією компанії Mirai. Вони використовуються на автобусах та вантажівках – і ось настав час кораблів.

На Мартиніці та Гваделупі застрягли на півроку, зрідка роблячи вилазки, щоб підтримати увагу до експедиції. Так, наприкінці липня побували на Багамах і пірнали в блакитні води Tiger Beach, мілини, що рясніє акулами, біля островів Біміні. У цей момент вони знаходилися всього за 80 миль від Флориди, я чекав зустрічі з ними, але не сталося…

Судно, яке мало стати символом третьої технічної революції, має такі параметри: довжина 30,5 м, ширина 12,8 м, вага 34 т. Команда 5-8 осіб. Гвинти обертаються двома реверсивними електромоторами по 41 кВт, їх живлять паливні ячейки, що використовують водень, вісім танків якого вміщують 62 кг стисненого Н2. Виробляють його з морської води, тому установка, що важить більше двох тонн, крім компресора та електролізера має десалінізатор. При з’єднанні водню з киснем повітря, яке виробляється в паливних осередках, знову утворюється вода – ніяких парникових і отруйних газів, екологічно чиста система.

Для покриття піків споживання (треба, скажімо, терміново дати повний хід або тримати проти сильного вітру), для загального балансування системи та зберігання енергії є літій-іонна батарея на 106 кВт (як у топових електроавто). Енергію виробляють сонячні панелі площею 130 кв. м і піковою потужністю 21 кВт, а також два вертикальні аксіальні вітряки на 1 кВт кожен.

Після заряду батарей енергія йде електроліз води. Під час подорожі Північною Європою у звичайних умовах водень забезпечував до 60% енергії судна, 40% припадали на сонячну енергію. При гарному вітрі для додаткової тяги запускають кайт, великий повітряний змій – він непогано показав себе на швейцарському (!) сонячному тримарані Tûranor PlanetSolar, який у 2010-12 роках обігнув Землю за 584 дні.

Установка дозволяє розвинути швидкість 4-5 вузлів та ще кайт може додати до трьох вузлів. Практика показала, що за добу Energy Observer долає в середньому близько 110 миль.

Довгий шлях на захід

Лише через 11 місяців після старту, 3 лютого 2021 року Energy Observer із командою в п’ять осіб залишив Мартиніку і попрямував на захід. Гарний вітер та яскраве сонце дозволяли тримати середню швидкість до 7 вузлів, а часом вона перевищувала 10 вузлів! Карибське море перетнули у чудовому темпі, потім дві доби пішло на проходження Панамського каналу, і катамаран вийшов у Тихий океан.

Два тижні команда присвятила унікальному світу Галапагоських островів, а у квітні нарешті досягла берегів США, відвідавши Сан-Дієго, Лос-Анджелес та Сан-Франциско. У середині травня рушили на Гаваї, кинувши якір там 29 травня. На Оаху довелося міняти пошкоджені сонячні панелі.

У цей час у Японії ввели жорсткий карантин, тому рушили на південь, у французькі володіння, змирившись із крахом рекламної кампанії. 29 серпня, здолавши за 25 днів 3366 миль, прийшли до одного з островів Нової Каледонії.

Поспішати стало нікуди і знову рушили в дорогу лише 20 вересня. Не заходячи до Австралії, що обмежила доступ через ковід, на початку грудня досягли індонезійського острова Тимор, але й там на них (після 24 днів у морі!) чекав 10-денний карантин. Ковід нікуди не подівся, він і зараз вирує, і здіймається нова хвиля захворювань.

Далі розпочалася російсько-українська війна та остаточно вбила інтерес до подорожі у великому світі. 10 березня 2022 року прийшли до Сингапуру і провели там більше місяця, ведучи рекламну кампанію, у квітні відвідали Таїланд, у другій половині червня побували в Хо Ши Міні, В’єтнам, а потім три місяці з 21 липня по 20 жовтня провели у Малайзії. 10 листопада прибули до Індії, побувавши там у єдиному порту, а 29 листопада рушили до Африки.

16 грудня (водню в баках залишалося 10%) прийшли на Сейшельські острови, де зайнялися ремонтом. На стані обладнання далися взнаки довге перебування в морі, спека і шторми.

Це була 76-а зупинка, наступну зробили лише 14 квітня 2023 року на французькому острові Mayotte у групі Коморських островів та знову з технічних причин. Безвітря і спека призвели до перевантаження систем, частим блекаутам та втраті ходу.

Довелося знову лагодитись і лише 22 травня, рятуючись від шторму, катамаран зробив непередбачену зупинку в Мапуто, Мозамбік. 1 червня прийшли до Дурбана – це вже ПАР, там їх відвідали представники «Тойоти». Штаб-квартира компанії у Південній Африці розташована у цьому місті.

11 червня після важкого штормового переходу зайшли до Кейптауну, надовго. 23 вересня відбувся захід в один із портів Намібії, що мало хто помітив, світ у ці дні був схвильований подіями в Карабаху. Далі з 10 до 18 жовтня стояли на острові Св. Олени, місці заслання Наполеона.

Але в цей час трапилася нова напасть: Хамас напав на Ізраїль, і повідомлення з Гази витіснили все інше зі стрічок новин. Я теж перестав стежити за плаванням, хоч опублікував не одну статтю про нього.

6 листопада прибули до Форталези у Бразилії, але саме тоді всі обговорювали статтю Залужного та невдачу українського наступу, потім переключилися на проблеми затримки допомоги Україні з боку США та ЄС. Загалом стало не до Energy Observer.

З Бразилії він прямо, не заходячи до Французької Гвіани, пішов прямо на Мартиніку, куди і прибув 19 грудня, замкнувши таким чином навколосвітню подорож. Вона зайняла набагато більше часу, ніж планувалося, майже чотири роки, і ще не закінчилася.

Що далі?

У планах організаторів поки що рейс до Гвіани, але там поруч теж війна – Венесуела претендує на частину земель Гайани. Подальше в тумані і бозна-коли корабель візьме курс додому, в ля бель Франс. Я ще сподіваюся побачити його у США.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що за великим рахунком плавання не вдалося. Так, нові технології зарекомендували себе чудово, але Росія – як в 1853, 1914 та 1939 роках – знову зіштовхнула світ у вир потрясінь і йому не до новацій, утриматися б від провалу в чергове варварство.

Про це свідчать і невиразні результати кліматичної конференції СОР-28 у Дубаї. Світу зараз не до перебудови енергетики і що далі буде, ніхто не знає.

Юрій КІРПІЧОВ,

публіцист, письменник,
США

Запис Електроводнева навколосвітка. Світу зараз не до перебудови енергетики і що далі буде, ніхто не знає спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Вони будуть приєднані до більшості посадкових апаратів американських компаній у рамках ініціативи NASA Commercial Lunar Payload Service (CLPS). LRA недорогі, малі та легкі, що дозволяє майбутнім місячним орбітальним або посадковим апаратам знаходити їх на Місяці.

Ці пристрої складаються з невеликої алюмінієвої напівсфери діаметром 2 дюйми (5 сантиметрів) і вагою 0,7 унції (20 грамів), вставленої з вісьмома кутовими ретрорефлекторами діаметром 0,5 дюйма (1,27 сантиметра), виготовленими з плавленого кварцевого скла. LRA планується включити в більшість майбутніх поставок CLPS, які прямують до поверхні Місяця.

LRA розроблені таким чином, щоб відбивати лазерне світло, що потрапляє на них під великим діапазоном кутів. Доктор Деніел Кремонс із Центру космічних польотів імені Годдарда НАСА в Грінбелті, штат Меріленд, заступник головного дослідника проекту LRA , описує це як схоже на світловідбиваючі смужки на дорожніх знаках, які допомагають керувати автомобілем у нічний час тут, на Землі.

«На відміну від дзеркала, де воно має бути спрямоване точно на вас, ви можете входити під різними кутами, і світло повертатиметься прямо до джерела», — сказав він.

Спрямувавши лазерний промінь від одного космічного корабля на ретрорефлектори іншого та вимірявши, скільки часу потрібно, щоб світло повернулося до джерела, вчені можуть визначити відстань між ними.

«Ми роками встановлюємо їх на супутники та використовуємо для них наземні лазери», — сказав д-р Сяолі Сун, також співробітник NASA Goddard і головний дослідник проекту LRA. «Тоді, двадцять років тому, комусь прийшла в голову ідея розмістити їх на посадкових модулях. Тоді ви зможете дістатися до тих посадкових апаратів з орбіти й знати, де вони знаходяться на поверхні».

Важливо знати розташування посадочних модулів на поверхні іншого планетарного тіла, і ці LRA діють як маркери, які працюють з орбітальними супутниками для створення навігаційної допомоги, як-от глобальної системи позиціонування (GPS), яку ми сприймаємо як належне тут, на Землі.

Лазерна локація також використовується для стикування космічних кораблів, таких як вантажні космічні кораблі, які використовуються для Міжнародної космічної станції , зазначив Кремонс. LRA загоряються, коли ви освітлюєте їх світлом, що допомагає керувати точною стиковкою.

Вони також можуть бути виявлені лідарами на космічних кораблях здалеку, щоб визначити їх дальність і швидкість наближення до дуже жорстких рейтингів точності, і не потребують освітлення від Сонця, що дозволяє стиковуватися вночі.

Він додає, що рефлектори могли б дозволити космічним кораблям точно знаходити шлях до посадкової площадки, навіть без допомоги зовнішнього світла для спрямування наближення.

Це означає, що LRA зрештою можна буде використовувати, щоб допомогти космічним кораблям приземлитися в інших темних місцях поблизу постійних затінених регіонів поблизу Південного полюса Місяця, які є основними цільовими зонами для місій з екіпажем через ресурси, які там можуть існувати, наприклад водяний лід. .

Оскільки LRA невеликі та виготовлені з простих матеріалів, вони можуть літати в наукових місіях як корисне, але з низьким ризиком доповнення.

«Сам по собі він абсолютно пасивний», — сказав Кремонс. «LRA виживуть у суворих місячних умовах і продовжуватимуть використовуватися на поверхні протягом десятиліть. Крім того, окрім навігації та визначення місця розташування ваших посадкових апаратів, ви також можете використовувати лазерне визначення відстані, щоб визначити, де ваш орбітальний апарат навколо Місяця».

Це означає, що в міру того, як на Місяць буде відправлено більше посадочних апаратів, марсоходів і орбітальних апаратів з одним або декількома LRA, наша здатність точно визначити місцезнаходження кожного буде тільки покращуватися.

Таким чином, оскільки ми розгортаємо більше LRA на поверхні Місяця, ця зростаюча мережа дозволить вченим все точніше визначати розташування ключових посадкових модулів та інших цікавих точок, дозволяючи досягти більшої та кращої науки.

Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) NASA на даний момент є єдиним космічним апаратом NASA, який обертається навколо Місяця і має можливість лазерного визначення відстані. LRO вже досягла дальності до LRA на посадковому модулі Vikram Індійської організації космічних досліджень на поверхні Місяця і продовжить досягати дальності до LRA на майбутніх посадкових модулях.

У рамках Artemis постачання CLPS виконуватимуть наукові експерименти, тестують технології та демонструватимуть можливості, щоб допомогти NASA досліджувати Місяць і готуватися до місій з людьми.

Завдяки місіям Artemis NASA висадить першу жінку та першу кольорову людину на Місяць, використовуючи інноваційні технології для дослідження більшої частини місячної поверхні, ніж будь-коли раніше.

Агентство співпрацюватиме з комерційними та міжнародними партнерами та створить першу довготривалу присутність на Місяці. Потім NASA використає те, що ми дізналися про Місяць і навколо нього, щоб зробити наступний гігантський стрибок: відправити перших астронавтів на Марс.

Нік Оукс

Центр космічних польотів імені Годдарда NASA, Грінбелт, штат Меріленд.

Запис Як NASA використовує просту технологію для відстеження місячних місій спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

З американського штату Флорида з порту в Маямі вирушив у перший рейс найбільший у світі круїзний лайнер Icon of the Seas

За словами екологів, протягом 7-денної подорожі судно спродукує шалену кількість викидів парникових газів, пишуть в Associated Press і BBC.

Довжина лайнера Icon of the Seas від носа до корми – 365 метрів, яку можна порівняти із 4 міськими кварталами.

Найближчі 7 днів лайнер відвідає прибережні частини островів у тропіках.

Зазначається, що на лайнері може вміститися до 7 600 пасажирів та близько 2 350 членів екіпажу.

Судно містить 20 палуб, які розділені на 8 “районів”. На них розташовано понад 40 ресторанів, барів та лаундж-зон, а також:

7 басейнів;
6 водних гірок;
ковзанка;
театр.
“Це кульмінація більш ніж 50 років мрій та інновацій. Це ідеальний сімейний відпочинок для кількох поколінь”, – сказав президент і головний виконавчий директор Royal Caribbean Group, Джейсон Ліберті.

Як розповідав публіцист Юрій Кірпічов у статті “Українського репортера”, “Royal Caribbean Cruises Ltd. – американо-норвезька, штаб-квартира в Майамі, друга за величиною круїзна компанія в світі. До її складу входять п’ять дочірніх підприємств, це Celebrity Cruises, Royal Caribbean International, Pullmantur Cruises, Azamara Club Cruises і CDF Croisières de France. Крім того, володіє 50% акцій TUI Cruises”.

Директор морської програми Міжнародної ради з чистого транспорту Браян Комер вважає, що використання подібного лайнера – це “крок у неправильному напрямку”.

За його словами, круїзні лайнери, які використовують зріджений природний газ, часто викидають його безпосередньо в атмосферу.

Викиди містять метан, що посилює парниковий ефект набагато сильніше за вуглекислий газ.

“За нашими оцінками, використання зрідженого природного газу як суднового палива продукує на 120% більше викидів парникових газів, ніж судновий газойль”, – повідомив Браян Комер.

За словами представник компанії, яка займалася розробкою лайнера, Icon of the Seas спроєктований так, щоб працювати на 24% ефективніше, ніж передбачає міжнародний стандарт нових суден.

Запис У перший рейс вирушив найбільший у світі круїзний лайнер “Icon of the Seas” спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Запуск був здійснений з пускового комплексу в космічному Центрі ім. Кеннеді.

Супутник Arabsat-6A виведений на задану орбіту. Це була перша комерційна місія Falcon Heavy, в ході якої два бічних прискорювачі ракети-носія успішно приземлилися на посадочні майданчики, повідомляє компанія SpaceX в Twitter, – пише Ракурс.

Центральний блок здійснив посадку на знамениту плавучу платформу з яскравою назвою Of Course I Still Love You («Звичайно, я все ще люблю тебе») в 967 км від місця старту в Атлантичному океані.

Нагадаємо, перший політ Falcon Heavy відбувся 14 місяців тому. Тоді ракета-носій вивела на орбіту автомобіль Ілона Маска Tesla Roadster. Falcon Heavy створена для виведення на орбіту важких вантажів (до 63 т).

Запис Старт ракети Falcon Heavy спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.