Energy Observer високотехнологічний і футуристичний, він виглядає прибульцем з іншої планети, і його капітанська рубка нагадує кабіну космічного корабля. Але при цьому кораблик гарний морською красою і тішить моряцьке око

Він повністю автономний, не потребує запасів палива (сам виробляє паливо для себе!) – і комфортабельний, на ньому є супутниковий зв’язок, три холодильники, елегантна кухонна електрична піч, хлібна піч, мікрохвильові печі та душ з гарячою водою.

Але він потрапив не на ту планету. Чи не в той час. Інші кораблі зараз на авансцені. Спочатку це були круїзні лайнери, лебеді океану, що залишилися без роботи через пандемію коронавiрусу. З квітня 2020-го вони утворили плавучі острови на Багамах – влітку кількість бортів там перевалювала за три десятки!

Потім Росія напала на Україну, і у фокусі новин виявилися пущений українськими ракетами на дно крейсер «Москва», а потім і судна, які везуть зерно з портів України замінованими водами.

Ну а зараз на слуху кораблі, що обстрілюються і захоплюються хуситами в Червоному морі, через що десятки суден пішли довгим шляхом навколо Африки. І, звичайно, великий десантний корабель «Новочеркаськ», потоплений у Феодосії, куди він утік із Севастополя. Україна, яка взагалі не має флоту, очистила західну акваторію Чорного моря від кораблів супротивника і загнала їх у непристосовані гавані східного узбережжя!

Невдалий символ прогресу

Цей суперсучасний французький електроводнево-парусний катамаран (до переобладнання він був бравим океанським гонщиком) вийшов у навколосвітнє плавання на початку березня 2020 року – якраз на початку епідемії коронавірусу. Та дуже швидко, куди швидше за нього обігнула і охопила всю земну кулю, стала пандемією і фактично вбила інтерес до подорожі, яку підгадували до олімпіади в Токіо та планували як тріумфальну.

Екіпаж мав намір побувати в багатьох азійських портах для того, щоб прийти в Токіо до початку Олімпійських ігор і зробити очікуваний «Тойотою» водневий фурор. Потім весь 2021-й відводили на вояж

Тихим океаном і вздовж західного узбережжя США, а на 2022 рік намічали великий круїз Центральною Америкою та східним узбережжям штатів, щоб навесні 2023-го здійснити фінальний трансатлантичний рейд. У розкладі фігурувало 50 країн та 101 порт! Але епідемія порушила усі плани.

Змінивши маршрут зі східного на західний, катамаран у блискучому стилі перетнув Атлантичний океан, показавши себе у найвигіднішому світлі. Але на Карибах французи зіткнулися з проблемами: острови інфіковані, США закрили порти, стало ясно, що зміни екіпажу не буде, і неясно, що робити далі. Токійську олімпіаду, на якій «Тойота» збиралася провести велику рекламну кампанію водневих технологій, було відкладено.

«Тойота» є головним спонсором проекту – запізнившись із масовим виробництвом електроавтомобілів, компанія зробила ставку на водень. На початку лютого, готуючи кораблик до далекого плавання, вона встановила нові паливні осередки, розроблені за технологією компанії Mirai. Вони використовуються на автобусах та вантажівках – і ось настав час кораблів.

На Мартиніці та Гваделупі застрягли на півроку, зрідка роблячи вилазки, щоб підтримати увагу до експедиції. Так, наприкінці липня побували на Багамах і пірнали в блакитні води Tiger Beach, мілини, що рясніє акулами, біля островів Біміні. У цей момент вони знаходилися всього за 80 миль від Флориди, я чекав зустрічі з ними, але не сталося…

Судно, яке мало стати символом третьої технічної революції, має такі параметри: довжина 30,5 м, ширина 12,8 м, вага 34 т. Команда 5-8 осіб. Гвинти обертаються двома реверсивними електромоторами по 41 кВт, їх живлять паливні ячейки, що використовують водень, вісім танків якого вміщують 62 кг стисненого Н2. Виробляють його з морської води, тому установка, що важить більше двох тонн, крім компресора та електролізера має десалінізатор. При з’єднанні водню з киснем повітря, яке виробляється в паливних осередках, знову утворюється вода – ніяких парникових і отруйних газів, екологічно чиста система.

Для покриття піків споживання (треба, скажімо, терміново дати повний хід або тримати проти сильного вітру), для загального балансування системи та зберігання енергії є літій-іонна батарея на 106 кВт (як у топових електроавто). Енергію виробляють сонячні панелі площею 130 кв. м і піковою потужністю 21 кВт, а також два вертикальні аксіальні вітряки на 1 кВт кожен.

Після заряду батарей енергія йде електроліз води. Під час подорожі Північною Європою у звичайних умовах водень забезпечував до 60% енергії судна, 40% припадали на сонячну енергію. При гарному вітрі для додаткової тяги запускають кайт, великий повітряний змій – він непогано показав себе на швейцарському (!) сонячному тримарані Tûranor PlanetSolar, який у 2010-12 роках обігнув Землю за 584 дні.

Установка дозволяє розвинути швидкість 4-5 вузлів та ще кайт може додати до трьох вузлів. Практика показала, що за добу Energy Observer долає в середньому близько 110 миль.

Довгий шлях на захід

Лише через 11 місяців після старту, 3 лютого 2021 року Energy Observer із командою в п’ять осіб залишив Мартиніку і попрямував на захід. Гарний вітер та яскраве сонце дозволяли тримати середню швидкість до 7 вузлів, а часом вона перевищувала 10 вузлів! Карибське море перетнули у чудовому темпі, потім дві доби пішло на проходження Панамського каналу, і катамаран вийшов у Тихий океан.

Два тижні команда присвятила унікальному світу Галапагоських островів, а у квітні нарешті досягла берегів США, відвідавши Сан-Дієго, Лос-Анджелес та Сан-Франциско. У середині травня рушили на Гаваї, кинувши якір там 29 травня. На Оаху довелося міняти пошкоджені сонячні панелі.

У цей час у Японії ввели жорсткий карантин, тому рушили на південь, у французькі володіння, змирившись із крахом рекламної кампанії. 29 серпня, здолавши за 25 днів 3366 миль, прийшли до одного з островів Нової Каледонії.

Поспішати стало нікуди і знову рушили в дорогу лише 20 вересня. Не заходячи до Австралії, що обмежила доступ через ковід, на початку грудня досягли індонезійського острова Тимор, але й там на них (після 24 днів у морі!) чекав 10-денний карантин. Ковід нікуди не подівся, він і зараз вирує, і здіймається нова хвиля захворювань.

Далі розпочалася російсько-українська війна та остаточно вбила інтерес до подорожі у великому світі. 10 березня 2022 року прийшли до Сингапуру і провели там більше місяця, ведучи рекламну кампанію, у квітні відвідали Таїланд, у другій половині червня побували в Хо Ши Міні, В’єтнам, а потім три місяці з 21 липня по 20 жовтня провели у Малайзії. 10 листопада прибули до Індії, побувавши там у єдиному порту, а 29 листопада рушили до Африки.

16 грудня (водню в баках залишалося 10%) прийшли на Сейшельські острови, де зайнялися ремонтом. На стані обладнання далися взнаки довге перебування в морі, спека і шторми.

Це була 76-а зупинка, наступну зробили лише 14 квітня 2023 року на французькому острові Mayotte у групі Коморських островів та знову з технічних причин. Безвітря і спека призвели до перевантаження систем, частим блекаутам та втраті ходу.

Довелося знову лагодитись і лише 22 травня, рятуючись від шторму, катамаран зробив непередбачену зупинку в Мапуто, Мозамбік. 1 червня прийшли до Дурбана – це вже ПАР, там їх відвідали представники «Тойоти». Штаб-квартира компанії у Південній Африці розташована у цьому місті.

11 червня після важкого штормового переходу зайшли до Кейптауну, надовго. 23 вересня відбувся захід в один із портів Намібії, що мало хто помітив, світ у ці дні був схвильований подіями в Карабаху. Далі з 10 до 18 жовтня стояли на острові Св. Олени, місці заслання Наполеона.

Але в цей час трапилася нова напасть: Хамас напав на Ізраїль, і повідомлення з Гази витіснили все інше зі стрічок новин. Я теж перестав стежити за плаванням, хоч опублікував не одну статтю про нього.

6 листопада прибули до Форталези у Бразилії, але саме тоді всі обговорювали статтю Залужного та невдачу українського наступу, потім переключилися на проблеми затримки допомоги Україні з боку США та ЄС. Загалом стало не до Energy Observer.

З Бразилії він прямо, не заходячи до Французької Гвіани, пішов прямо на Мартиніку, куди і прибув 19 грудня, замкнувши таким чином навколосвітню подорож. Вона зайняла набагато більше часу, ніж планувалося, майже чотири роки, і ще не закінчилася.

Що далі?

У планах організаторів поки що рейс до Гвіани, але там поруч теж війна – Венесуела претендує на частину земель Гайани. Подальше в тумані і бозна-коли корабель візьме курс додому, в ля бель Франс. Я ще сподіваюся побачити його у США.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що за великим рахунком плавання не вдалося. Так, нові технології зарекомендували себе чудово, але Росія – як в 1853, 1914 та 1939 роках – знову зіштовхнула світ у вир потрясінь і йому не до новацій, утриматися б від провалу в чергове варварство.

Про це свідчать і невиразні результати кліматичної конференції СОР-28 у Дубаї. Світу зараз не до перебудови енергетики і що далі буде, ніхто не знає.

Юрій КІРПІЧОВ,

публіцист, письменник,
США

Запис Електроводнева навколосвітка. Світу зараз не до перебудови енергетики і що далі буде, ніхто не знає спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Вони будуть приєднані до більшості посадкових апаратів американських компаній у рамках ініціативи NASA Commercial Lunar Payload Service (CLPS). LRA недорогі, малі та легкі, що дозволяє майбутнім місячним орбітальним або посадковим апаратам знаходити їх на Місяці.

Ці пристрої складаються з невеликої алюмінієвої напівсфери діаметром 2 дюйми (5 сантиметрів) і вагою 0,7 унції (20 грамів), вставленої з вісьмома кутовими ретрорефлекторами діаметром 0,5 дюйма (1,27 сантиметра), виготовленими з плавленого кварцевого скла. LRA планується включити в більшість майбутніх поставок CLPS, які прямують до поверхні Місяця.

LRA розроблені таким чином, щоб відбивати лазерне світло, що потрапляє на них під великим діапазоном кутів. Доктор Деніел Кремонс із Центру космічних польотів імені Годдарда НАСА в Грінбелті, штат Меріленд, заступник головного дослідника проекту LRA , описує це як схоже на світловідбиваючі смужки на дорожніх знаках, які допомагають керувати автомобілем у нічний час тут, на Землі.

«На відміну від дзеркала, де воно має бути спрямоване точно на вас, ви можете входити під різними кутами, і світло повертатиметься прямо до джерела», — сказав він.

Спрямувавши лазерний промінь від одного космічного корабля на ретрорефлектори іншого та вимірявши, скільки часу потрібно, щоб світло повернулося до джерела, вчені можуть визначити відстань між ними.

«Ми роками встановлюємо їх на супутники та використовуємо для них наземні лазери», — сказав д-р Сяолі Сун, також співробітник NASA Goddard і головний дослідник проекту LRA. «Тоді, двадцять років тому, комусь прийшла в голову ідея розмістити їх на посадкових модулях. Тоді ви зможете дістатися до тих посадкових апаратів з орбіти й знати, де вони знаходяться на поверхні».

Важливо знати розташування посадочних модулів на поверхні іншого планетарного тіла, і ці LRA діють як маркери, які працюють з орбітальними супутниками для створення навігаційної допомоги, як-от глобальної системи позиціонування (GPS), яку ми сприймаємо як належне тут, на Землі.

Лазерна локація також використовується для стикування космічних кораблів, таких як вантажні космічні кораблі, які використовуються для Міжнародної космічної станції , зазначив Кремонс. LRA загоряються, коли ви освітлюєте їх світлом, що допомагає керувати точною стиковкою.

Вони також можуть бути виявлені лідарами на космічних кораблях здалеку, щоб визначити їх дальність і швидкість наближення до дуже жорстких рейтингів точності, і не потребують освітлення від Сонця, що дозволяє стиковуватися вночі.

Він додає, що рефлектори могли б дозволити космічним кораблям точно знаходити шлях до посадкової площадки, навіть без допомоги зовнішнього світла для спрямування наближення.

Це означає, що LRA зрештою можна буде використовувати, щоб допомогти космічним кораблям приземлитися в інших темних місцях поблизу постійних затінених регіонів поблизу Південного полюса Місяця, які є основними цільовими зонами для місій з екіпажем через ресурси, які там можуть існувати, наприклад водяний лід. .

Оскільки LRA невеликі та виготовлені з простих матеріалів, вони можуть літати в наукових місіях як корисне, але з низьким ризиком доповнення.

«Сам по собі він абсолютно пасивний», — сказав Кремонс. «LRA виживуть у суворих місячних умовах і продовжуватимуть використовуватися на поверхні протягом десятиліть. Крім того, окрім навігації та визначення місця розташування ваших посадкових апаратів, ви також можете використовувати лазерне визначення відстані, щоб визначити, де ваш орбітальний апарат навколо Місяця».

Це означає, що в міру того, як на Місяць буде відправлено більше посадочних апаратів, марсоходів і орбітальних апаратів з одним або декількома LRA, наша здатність точно визначити місцезнаходження кожного буде тільки покращуватися.

Таким чином, оскільки ми розгортаємо більше LRA на поверхні Місяця, ця зростаюча мережа дозволить вченим все точніше визначати розташування ключових посадкових модулів та інших цікавих точок, дозволяючи досягти більшої та кращої науки.

Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) NASA на даний момент є єдиним космічним апаратом NASA, який обертається навколо Місяця і має можливість лазерного визначення відстані. LRO вже досягла дальності до LRA на посадковому модулі Vikram Індійської організації космічних досліджень на поверхні Місяця і продовжить досягати дальності до LRA на майбутніх посадкових модулях.

У рамках Artemis постачання CLPS виконуватимуть наукові експерименти, тестують технології та демонструватимуть можливості, щоб допомогти NASA досліджувати Місяць і готуватися до місій з людьми.

Завдяки місіям Artemis NASA висадить першу жінку та першу кольорову людину на Місяць, використовуючи інноваційні технології для дослідження більшої частини місячної поверхні, ніж будь-коли раніше.

Агентство співпрацюватиме з комерційними та міжнародними партнерами та створить першу довготривалу присутність на Місяці. Потім NASA використає те, що ми дізналися про Місяць і навколо нього, щоб зробити наступний гігантський стрибок: відправити перших астронавтів на Марс.

Нік Оукс

Центр космічних польотів імені Годдарда NASA, Грінбелт, штат Меріленд.

Запис Як NASA використовує просту технологію для відстеження місячних місій спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Зусіх живих організмів, що існують на Землі, тільки деякі різновиди бактерій, зокрема фотосинтетичні, здатні переносити дуже високі температури – до +700 градусів за умови відсутності кисню. Серед учених існує переконання, що ці мікроскопічні істоти є прибульцями з безмежного космосу і з’явились на Землі, коли вона була ще вогняною кулею.

Найдивніше те, що за цих умов вони знайшли джерело живлення й змогли розвинутися.

Вчені також вважають, що саме від пракоріотів (перших мікробів) і розпочалося життя на нашій планеті. Цю версію дотично підтвержує те, що мікроорганізмів на Землі величезна кількість: в одному грамі чорнозему їх понад два мільярди. Без них ґрунт мертвий, на ньому нічого не ростиме.

Але річ ще й не тільки в тому, яка кількість цих невидимок перебуває в довкіллі, а які з них перемагають. У цьому вони дуже схожі на людей (чи люди на них?), бо ж частина їх, лідери, – регенеруючі, що несуть у собі силу життя, інші – дегенеруючі, що ведуть до розпаду, стимулюють хвороби, гниття та смерть (і тих, й інших не більше п’яти відсотків), а третя – найбільша частина, інертна, стає на бік того, хто в цю мить перемагає.

Зрозуміло, стан ґрунту залежить від того, хто «при владі». Цю закономірність використав кілька десятиліть тому професор садівництва й городництва університету Рюкюс (Окінава, Японія) Теруо Хіга. Він відібрав 86 штамів регенераторів-лідерів, здатних виконувати головні життєдайні функції живлення рослин, захисту їх від хвороб та оздоровлення ґрунту. Ця «компанія», поєднана в унікальному препараті, дістала назву ефективних мікроорганізмів і започаткувала нову еру екологічного землеробства.

Але спочатку професорові з Японії треба було розв’язати надскладне завдання: як цим активістам вжитися один з одним?

І зробити це було не легше, ніж з людьми, адже деякі з них – аеробні, яким необхідний кисень, іншим кисень несе загибель. Досі в мікробіології таке поєднання вважалось неможливим. Але професор вирішив, що у цих мікроскопічних лідерів багато спільного – їхній регенеруючий тип, отож має бути ще щось, що дозволить їм комфортно співіснувати. Експерименти, що загалом тривали 30 років(!), дали позитивний результат: це виявилося можливим за умови активного обміну джерелами живлення.

Більше того, з часом з’ясувалося, що їхнє спільне життя не лише корисне для інших, а й посилює позитивні якості кожного з членів цього незвичного сімейства. Першими Теруо Хіга вдалося поєднати фотосинтетичні й азотофіксуючі бактерії. Останні, аеробні, харчуються органікою, відходи їхньої життєдіяльності припали до смаку фотосинтетичним бактеріям, які виділяють органіку, що чудово смакує азотобактерам.

Цей обмін виникає на стадії, коли надмірне відтворення азотобактерів спричиняє кисневий дефіцит, що супроводжується виділенням вуглецевоводневих сполук, які фотосинтетичні бактерії активно утилізують, запасаючись необхідним для свого життя матеріалом.

У мікробному концентраті ЕМ-1 Теруо Хіга вдалося поєднати також молочнокислі бактерії, дріжджі, грибки, різні корисні для людини тваринні й рослинні речовини. Цей концентрат, потрапляючи у ґрунт чи в будь-яке інше середовище у достатній кількості, відразу «бере владу в свої руки» і веде за собою 95 відсотків «пристосуванців та опортуністів»…

Мікроорганізмів на Землі величезна кількість: в одному грамі чорнозему їх понад два мільярди. Без них ґрунт мертвий, на ньому нічого не ростиме.
Ще В. Вернадський визначив, що живі істоти мешкають у ґрунті на глибині 5–15 сантиметрів. Верхній шар, що зветься надґрунтом, можна обробляти будьяким способом, а вже глибше орати з перевертанням пласта – лише шкодити.

Досвід застосування ЕМ-препарату в більш як 160 країнах, де на цю технологію звернули серйозну увагу, свідчить, що з її допомогою найгірший, занапащений «прогресивним» господарюванням ґрунт, можна відновити за чотири-п’ять років. А у кількох десятках країн використання ЕМ-технології визначено наріжним каменем розбудови майбутнього суспільства, лягло в основу державної стратегії розвитку.

Як відомо, в Японії за допомогою цього способу очищують не тільки стічні води, а й річки (йде до того, що кожен перехожий зможе набрати в скляночку води просто з річки й напитися), більше того, почали масштабну очистку внутрішніх морів та континентального морського шельфу.

ЕМ-технологія. У чому ж її чудодійна сила? Вчені вважають: у мікроорганізмах, які були прабатьками всього живого на Землі.

Повністю скопіювати ЕМ-технологію у світі поки що не вдалося нікому. Російський професор П. Шаблін, частково отримавши під час перебування у дослідницькому центрі в Японії доступ до інформації, створив свій препарат «Байкал ЕМ-1», в якому основну роль відіграють не фотосинтетичні, а молочнокислі бактерії. І хоч він суттєво відрізняється від оригінального японського, все ж дає непогані результати в сільському господарстві Росії, України та Білорусі.

Досить успішно його використовують і для розв’язання екологічних проблем. В Україні цей препарат зареєстрований під назвою «Байкал-ЕМ-1-У». Кіровоградське ТОВ «ЕМ Україна» – офіційний партнер японської фірми ЕМРО і представляє японську ЕМтехнологію в нашій державі.

Спеціалістам добре відома шумерська культура, але досі суспільство не замислювалось, чому шумерам у ХХХ столітті до нашої ери вдавалося збирати по 250–300 центнерів зернових із гектара, а нам, цивілізованим і озброєним величезною кількістю знань і техніки, навіть удесятеро менший урожай уже видається досягненням?

Важко сказати, у яких стосунках шумери були з мікроорганізмами (вчені вважають, що тоді ґрунт був насичений регенеративними мікробами, самовідтворенню яких сприяли природні процеси, звідси і така фантастична родючість), але сьогодні подібне збільшення врожайності можливе тільки там, де застосовують ЕМ-технології.

Звичайно, у землеробстві чудес не буває, і щоб досягти аж такого збільшення врожайності, потрібен не один рік копіткої праці, вміння визначити оптимальну кількість внесення ЕМ-препарату, обробітку ним насіння й посівів.

Ще В. Вернадський визначив, що живі істоти мешкають у ґрунті на глибині 5–15 сантиметрів. Верхній шар, що зветься надґрунтом, можна обробляти будь-яким способом, а вже глибше орати з перевертанням пласта – лише шкодити. Адже на глибині 8–10 сантиметрів живуть аеробні бактерії, глибше – анаеробні. Перевертання пласта веде до їхньої загибелі, отже, родючість ґрунту серйозно знижується, бо ж сутність родючості в тому, щоб підживити мікробів, а ті, у свою чергу, нагодують рослини.

Тривалий час підвищити родючість намагалися, застосовуючи хімікати. Тимчасове збільшення кількості сільгосппродукції обернулося лавиноподібним нищенням ґрунтів, погіршенням якості вирощеного.

На думку науковця, фахівця з агротехнологій Володимира Ярмилки, будь-яке хімічне живлення діє на ґрунт як наркотик, однозначно погіршуючи його біологічні якості. Подумаймо: наші діди про огірки з нітратами чи капусту з важкими металами й не чули, а наші онуки досі не мали шансів скуштувати плодів, вирощених на чистій, позбавленій будьяких штучних домішок, землі.

Тепер у них такий шанс з’явився. Досвід застосування ЕМ-препарату в більш як 160 країнах, де на цю технологію звернули серйозну увагу, свідчить, що з її допомогою найгірший, занапащений «прогресивним» господарюванням ґрунт, можна відновити за чотири-п’ять років. А у кількох десятках країн використання ЕМ-технології визначено наріжним каменем розбудови майбутнього суспільства, лягло в основу державної стратегії розвитку.

Зрозуміло, такі сутнісні зміни в землеробстві потребують фактично революції у свідомості агроспеціалістів, абсолютна більшість яких довгі роки навчалася, навчала і робила зовсім інше, навіть протилежне. Тому застосування біотехнологій вимагає більших інтелектуальних зусиль і клопоту, особливо на початковому етапі, й відчутно зменшить матеріальні затрати. Та й екологічно чисті продукти цінуються набагато вище: вибагливий європейський покупець із готовністю платить за них удвічі–уп’ятеро більше.

Кіровоградський центр «Облродючість» нині проводить наукові дослідження з використанням ЕМ-препарату. Їхня мета – визначити оптимальні, економічно обґрунтовані дози та форми його застосування. У лютому в Кіровограді відбулася науково-практична конференція «Про досвід та перспективи впровадження ЕМ-технологій у сільському господарстві та охороні навколишнього середовища». Учасники конференції констатували значне збільшення врожайності зернових та цукрових буряків (на 88 центнерів з гектара, цукристість підвищилася на два відсотки, відповідно зріс і вихід цукру).

Наголошувалося на позитивному впливі мікроорганізмів на стан ґрунту; вони фактично знімають проблему його стомлюваності, дають можливість без внесення гербіцидів ефективно боротися із дошкульним шкідником наших степів – пирієм. А триразовий обробіток ґрунту протягом весни–осені підвищує рівень гумусу на 0,5 відсотка! Отож кожне застосування ЕМ-препарату – це пряма інвестиція у нашу землю, а відтак і в наше майбутнє.

Цілковите схвалення препарат отримав і в столичному Інституті захисту рослин, де успішно здійснено державні випробування на тепличних огірках Незважаючи на такі непогані результати, треба розуміти, що наші аграрії роблять перші кроки в освоєнні ЕМ-технології. Світовий (та й український – ще 2001 року вчена рада Інституту рослинництва імені Юр’єва схвалила звіт «Науково-виробнича перевірка ЕМ-технологій») досвід свідчить, що наполегливе застосування препарату обов’язково приведе до успіху. Наполегливе, бо повна відмова від хімічних засобів і перехід на екологічні методи землеробства займає у середньому три-п’ять років.

До речі, доведено, що з кожним роком, як буде оживати, набиратися сил земля, витрати на препарат знижуватимуться. Звичайно, землеробство, мабуть, наймасштабніша галузь, де можна використовувати ЕМ-технології. Але, виявляється, ці малесенькі створіння дуже продуктивно, життєтворно впливають на будь-яке біологічне середовище, у тому числі на організм людей і тварин. Тільки перелік галузей із короткою констатацією результатів застосування ЕМ-препарату займає кілька сторінок. Тут – справжні дива…

Те, що обробка ЕМ-препаратом тваринницьких приміщень, силосних ям (мікроорганізми поліпшують процес бродіння, при цьому не утворюється шкідлива олійна кислота), врешті, смітників знищує неприємні запахи – просто квіточки порівняно з впливом цих бактерій на стічні води: лабораторні дослідження довели, що якість води, очищеної за допомогою ЕМ-препарату, вища за якість питної у наших кранах…

Як повідомив Дмитро Бірюков, директор фірми «ЕМ-Україна», на черзі розробка програми досліджень на Кіровоградських міських очисних спорудах, що має визначити технологію використання диво-препарату для оптимальної очистки місцевих стічних вод. Упевненості в успіху додає обіцянка допомогти, яку Дмитрові Васильовичу нещодавно дали найдосвідченіші у цих питаннях колеги з Австралії та Великобританії. До речі, люди, що займаються ЕМ-технологіями, за словами Бірюкова, – це велика ЕМ-сім’я, члени якої чудово розуміють один одного і завжди готові допомогти.

Як відомо, в Японії за допомогою цього способу очищують не тільки стічні води, а й річки (йде до того, що кожен перехожий зможе набрати в скляночку води просто з річки й напитися), більше того, почали масштабну очистку внутрішніх морів та континентального морського шельфу. І отримали чудові результати: збільшились улови риби й молюсків, оживають досі занехаяні місця відпочинку. ЕМ-препарат не тільки знімає неприємний запах на смітниках, він перетворює сміття на чудові органічні добрива. А яка перспектива для ліквідаторів техногенних катастроф!

Дмитро Бірюков розповідає, що його фірма плідно співпрацює з Науково-дослідним інститутом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; тривають дослідження, як саме ЕМ-препарат працює в умовах розливу шкідливих хімічних речовин.

Цікаво, що він не лише локалізує їх, а й через певний час (3–4 тижні) відновлює структуру ґрунту та природне середовище. Надзвичайно цікавого досвіду використання ЕМ-технології щодо очищення територій від радіоактивного забруднення та нейтралізації шкідливого впливу випромінювання на живий організм набули протягом останніх десяти років учені Інституту радіобіології Академії наук сусідньої Білорусі. Про це також ішлося на науково-практичній конференції в Кіровограді.

Окрема сфера застосування диво-мікроорганізмів – ЕМ-кераміка. Суть у тому, що, згораючи під час виготовлення самої кераміки, мікроорганізми залишають згармонізовані хвильові коливання, своєрідне потужне поле, яке знімає інформаційне забруднення з усього, з чим контактує. Наприклад, поліпшує смак продуктів, робить безпечними мобільні телефони, про шкідливість яких так багато сказано.

Також відбувається надзвичайно потужний процес нейтралізації вільних радикалів кисню, які, до речі, є однією з головних причин більшості захворювань. Повністю розв’язується і проблема важких металів. Пристрій з ЕМ-кераміки у бензобаці суттєво збільшує повноту згорання палива. А як вам тротуарна плитка, на якій тане сніг без будь-якого штучного підігріву?

Усе це – тільки невеличка частинка того, на що здатна ЕМ-технологія. У чому ж її чудодійна сила? Вчені вважають: у мікроорганізмах, які були прабатьками всього живого на Землі. І ще Дмитро Бірюков переконаний, що працюватимуть із ЕМ-технологією тільки люди, які «доросли» до цього світоглядно; а той, хто ставить за мету лише прибуток, не займатиметься ними. Адже процес досліджень, реєстрації, бюрократичних пробивань, врешті, зміни масової свідомості надзвичайно складний. Цей шлях не встелений трояндами, очевидно, знайдеться чимало впливових і фінансово потужних сил, зовсім не зацікавлених у розвитку ЕМ-технології.

Справжня боротьба з ними ще попереду. Але те, що вже є кому боротися, дає планеті надію. А доктора Хігу цього літа на міжнародній науковій конференції в Німеччині висунуто на здобуття Нобелівської премії.

Світлана ОРЕЛ

«Український світ» 2007

Запис Невидимки, що визначають життя на Землі спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

З американського штату Флорида з порту в Маямі вирушив у перший рейс найбільший у світі круїзний лайнер Icon of the Seas

За словами екологів, протягом 7-денної подорожі судно спродукує шалену кількість викидів парникових газів, пишуть в Associated Press і BBC.

Довжина лайнера Icon of the Seas від носа до корми – 365 метрів, яку можна порівняти із 4 міськими кварталами.

Найближчі 7 днів лайнер відвідає прибережні частини островів у тропіках.

Зазначається, що на лайнері може вміститися до 7 600 пасажирів та близько 2 350 членів екіпажу.

Судно містить 20 палуб, які розділені на 8 “районів”. На них розташовано понад 40 ресторанів, барів та лаундж-зон, а також:

7 басейнів;
6 водних гірок;
ковзанка;
театр.
“Це кульмінація більш ніж 50 років мрій та інновацій. Це ідеальний сімейний відпочинок для кількох поколінь”, – сказав президент і головний виконавчий директор Royal Caribbean Group, Джейсон Ліберті.

Як розповідав публіцист Юрій Кірпічов у статті “Українського репортера”, “Royal Caribbean Cruises Ltd. – американо-норвезька, штаб-квартира в Майамі, друга за величиною круїзна компанія в світі. До її складу входять п’ять дочірніх підприємств, це Celebrity Cruises, Royal Caribbean International, Pullmantur Cruises, Azamara Club Cruises і CDF Croisières de France. Крім того, володіє 50% акцій TUI Cruises”.

Директор морської програми Міжнародної ради з чистого транспорту Браян Комер вважає, що використання подібного лайнера – це “крок у неправильному напрямку”.

За його словами, круїзні лайнери, які використовують зріджений природний газ, часто викидають його безпосередньо в атмосферу.

Викиди містять метан, що посилює парниковий ефект набагато сильніше за вуглекислий газ.

“За нашими оцінками, використання зрідженого природного газу як суднового палива продукує на 120% більше викидів парникових газів, ніж судновий газойль”, – повідомив Браян Комер.

За словами представник компанії, яка займалася розробкою лайнера, Icon of the Seas спроєктований так, щоб працювати на 24% ефективніше, ніж передбачає міжнародний стандарт нових суден.

Запис У перший рейс вирушив найбільший у світі круїзний лайнер “Icon of the Seas” спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.

Робот під назвою EELS зможе проникнути глибоко під поверхню супутника у пошуках позаземного життя, пише New Atlas.

Коли в середині 2000-х років космічний апарат “Кассіні” досліджував Енцелад, вчені припустили, що під його крижаною корою ховається океан із рідкої солоної води. З поверхні супутника до космосу постійно вириваються потоки крижаних частинок, змішаних із водою і простими органічними хімічними речовинами.

Це наштовхнуло вчених на думку, що в цьому океані можуть жити позаземні мікроорганізми. Тепер залишилося лише підтвердити існуючі теорії та відправити на шостий за величиною супутник Сатурна, діаметром всього 500 км, місію для дослідження його надр.

Щоб вивчити виверження на Енцеладі, а також отвори, з яких відбуваються викиди, інженери NASA вирішили створити автономного робота, схожого на змію. Перший прототип був створений ще у 2019 році, починаючи з минулого року інженери постійно вносять зміни у свою розробку та проводять польові випробування.

На сьогоднішній день повністю робоча версія робота EELS має довжину 4 метри та важить 100 кг. Робот-змія складається з 10 сегментів, які мають частини, що обертаються для того, щоб переміщатися по поверхні. При цьому робот може рухатися не тільки рівною місцевістю і не тільки горизонтально. Поточна версія робота має всі можливості для руху найскладнішими ділянками поверхні Енцеладу і звичайно ж його надр.

За словами інженерів з NASA, ще жоден роботизований апарат не був на Енцеладі, тому цей першопрохідник повинен мати всі можливості для успішного виконання всіх поставлених йому завдань.

Головна перевага робота-змії полягає у його повній автономності, адже спілкування із Землею на такій далекій відстані це дуже складне завдання. Тому робот повинен вирішувати всі проблеми самостійно, не чекаючи сигналу із Землі, який йтиме дуже довго.

Щоб правильно орієнтуватися на місцевості робот оснащений камерами і спеціальним радаром. Таким чином, робот може створювати карти поверхні і сам приймати рішення про те, який вибрати шлях для подальшого переміщення.

За словами інженерів з NASA, остаточна версія робота буде оснащена 48 обертальними елементами, які використовуватимуться як рухові установки. Завдяки їм робот зможе переміщатися як горизонтальними, так і вертикальними поверхнями.

Поки що робот-змія не оснащений науковими приладами, але це буде зроблено пізніше. Зокрема, вчені хочуть представити повністю готову до роботи версію робота до осені 2024 року. Але полетіти на Енцелад робот зможе лише на початку 2030-х років.

Як писали ЗМІ, астрономи змогли отримати переконливі докази того, що на дні підземного океану на Енцеладі існують гідротермальні джерела, а в них можуть ховатися живі мікроорганізми.

Запис Інопланетна анаконда. На крижаному супутнику Сатурна шукатиме життя робот-змія (+відео) спершу з'явиться на Журнал Наука і суспільство.