Юрій Юрійович Вороний на скрижалях історії
«Чим більше зроблено, тим ширше треба розгортати працю»
Ю. Ю. Вороний
Юрій Вороний – видатний український хірург, професор, вчений, який працював над проблемою пригоєння тканин та органів і 3 квітня 1933 року в Харкові, в клініці Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії та переливання крові уперше в Світі пересадив хворому нирку, взяту від трупа.
Науковець довів можливість у клінічних умовах пересаджувати не тільки шматочки тканин, а цілі органи живій людині, спростувавши теорію про так звану трупну отруту. З Юрія Вороного почався новий етап у розвитку світової клінічної трансплантології.
Юрію Вороному належить подвійний пріоритет – першої клінічної пересадки нирки та першого використання в клініці трансплантації кадаверної нирки. Цей пріоритет був уперше визнаний на Всесвітньому конґресі трансплантологів у 1966 році, уже після того, як Крістіан Бернард пересадив серце.
Юрій Вороний маловідомий в Україні, бо довго зазнавав переслідувань, доносів, терору, заборон оперувати за участь у бою під Крутами та за перебування на окупованій території.
Юрій Юрійович Вороний (за метрикою Георгій Георгійович) народився 22 серпня 1895 р. в містечку Журавка Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Варвинський р-н Чернігівської обл.) у родині професора математики Варшавського університету Георгія Феодосійовича Вороного.
Георгій Вороний – всесвітньо відомий учений, що разом з німецьким математиком Германом Мінковським заклав основи нової науки – геометрії чисел. Побудовані вченим математичні об’єкти, названі «діаграмами Вороного», широко використовуються в багатьох актуальних напрямках науки, зокрема, в комп’ютерній графіці, геометричному моделюванні, розпізнаванні образів, створенні штучного інтелекту, конструюванні роботів, побудові географічних інформаційних систем, картографії, мікробіології, радіаційній фізиці, фізичній хімії, астрономії, астрофізиці, кристалографії, медицині, археології, антропології тощо.
Династія Вороних походить з давнього й знатного козацького роду.
Родина успішно складається й розвивається лише тоді, коли береже свою Природу, пам’ять Роду й родові традиції.
Бо Рід – це природно-духовна сила, яка формує людину. Нуртуюча в жилах кров, моральні якості предків, набуті ними й передані нам у дар. Цей дар можна розвинути або занедбати.
Богів нав’язують нам зовнішні сили – завойовники, владарі, кожен у своїх інтересах і заради власної вигоди.
А Рід це внутрішня сила, яка живе у генах, у кожній часточці нашого єства, чого ніхто й ніколи не відбере, якщо ми самі не схибимо й не віддамо.
Отоді, козацькому роду не буде переводу.
Олександер Шокало,
дослідник роду Вороних, культурософ
Марина Ворона-Косенко,
онука Юрія Юрійовича Вороного, лінгвіст
Джерело: Наука і Суспільство, 1, 2023
